1. Хлорування питної води. Принцип, мета та недоліки
Хлорування — це процес знезараження (дезінфекції) води шляхом додавання хлору Cl₂ або його сполук (зазвичай гіпохлориту натрію NaOCl).
В Калуші, як і у більшості громад, використовують гіпохлорит натрію NaOCl. При його розчиненні у воді утворюється активний хлор та гіпохлоритна кислота (HOCl), які: знищують бактерії, віруси, патогенні мікроорганізми та окиснюють органічні домішки.
Мета хлорування:
- забезпечити епідеміологічну безпеку води;
- попередити інфекційні спалахи (дизентерія, холера, кишкові інфекції);
- гарантувати залишковий дезінфікуючий ефект у водопровідній мережі (вода захищається від повторного забруднення дорогою до споживача).
Недоліки хлорування:
утворення побічних продуктів хлорування (ППХ): тригалометанів (ТГМ), наприклад, хлороформ; а також галогенованих оцтових кислот. Деякі з них мають канцерогенний або токсичний ефект;
- неприємний запах та смак води;
- корозія водопровідних труб;
- низька ефективність проти деяких стійких паразитів (наприклад, Cryptosporidium).
Чому досі застосовується:
- дешевий, ефективний та простий метод знезараження;
- підтримує санітарну безпеку на великих територіях.
2. Звідки запах хлору, якщо його не використовують для хлорування?
Після обробки питної води гіпохлоритом вона пахне хлором через утворення HOCl, хлорорганічних сполук або перехідних форм активного хлору. Гіпохлорит натрію (NaOCl) - це дезінфікуючий засіб, який у воді гідролізує:
NaOCl + H2O < = > HOCl + NaOH (водні розчини)
Далі частина HOCl може розкладатися з виділенням газоподібного хлору (Cl2), особливо якщо вода тепла, кисла або містить певну кількістю органічних речовин. Саме ці форми активного хлору (HOCl, OCl⁻) і викликають запах. Сильніший запах з’являється навіть не стільки від самого хлору, як часто від хлорорганічних сполук, які утворюються, коли той активний хлор взаємодіє з органічними речовинами у воді (наприклад, з залишками водоростей, листя, гуміновими кислотами). Іноді запах посилюється, якщо передозували гіпохлорит або якщо вода має забагато органічних домішок.
3. Чи дійсно вода оброблена гіпохлоритом натрію — це отрута?
Концентрації отруйних та канцерогенних речовин (у мікрограмах — 10-20 мкг на літр, або 0.01-0.02 мг/літр) там настільки мізерні, що вживання протягом дня навіть десяти літрiв такої води якихось ознак отруєння не викличе. Наприклад, щодо хлороформу (тригалометан): для людини гострі токсичні ефекти починаються при дозах 300-500 мг/кг ваги, летальні — понад 1000-1500 мг/кг ваги. Але це про одноразове вживання. Тривале ж вживання такої питної води з мікродозами хлорвмісних органічних сполук протягом років може викликати певні онкозахворювання - це фактор хоч і низької, але накопичуваної канцерогенної небезпеки, особливо за умови низької якості вихідної води або перевищення доз хлорування. Все це внаслідок кумулятивного ефекту хлорвмісних органічних речовин. Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) та ЄС встановлюють гранично допустимі концентрації ТГМ (тригалогенометанів) у воді — не більше 100 мкг/л (загальна сума усіх ТГМ). Водночас деякі дослідження показують, що навіть рівні нижчі за норматив при тривалому впливі не є повністю безпечними, особливо для вразливих груп (діти, люди з хронічними хворобами). Тому вживання такої води краще обмежити. До речі, проблема хлорованої води не обмежується лише її вживанням у їжу: тригалометани (напр. хлороформ) — це леткі органічні речовини, тому вони випаровуються також під час приймання душу, де вдихаються людиною.
Саме тому в багатьох країнах активно шукають / використовують альтернативи хлоруванню - наприклад, УФ-опромінення чи озонування. Однак, наразі в Україні використання гіпохлориту — це основний метод дезінфекції води.
4. Чому після відключення води з кранів тече "коричневе болото"?
Як зазначалось вище, одним з недоліків хлорування є корозія водопровідних труб. А саме металевих — стальних/залізних, мідних.
5. Суперечка між громадою та КЕК щодо результатів аналізу питної води
КП "Калуська енергетична компанія" стверджує, що їхні результати аналізу були і є в нормі:
"21 листопада 2024 року підприємство отримало офіційний висновок, згідно з яким питна вода повністю відповідає державним санітарним нормам. Жодних перевищень рівнів тригалогенметанів, хлороформу чи інших контрольованих сполук виявлено не було".
Однак у звіті калуського відділу "Івано-Франківського обласного центру контролю та профілактики хвороб МОЗ України" вказано, що відхилення є значні — по деяких показниках перевищення гранично-допустимих концентрацій (ГДК) до 1,5-6 разів: "були відібрані для дослідження проби питної води з мережі КП "Калуська енергетична компанія", які за санітарно-хімічними показниками безпечності та якості питаної води не відповідали гігієнічним вимогам до питної води, призначеної для споживання людиною".
Хто ж тут правий? Швидше за все, рацію мають і ті, і інші (за виключенням технічної помилки у звіті за 18.10.2024 року — про це нижче).
Різниця в тому — де саме бралась проба: в одному випадку — безпосередньо з насосної станції, в іншому — з крана споживача. Тригалогенметани утворюються внаслідок реакції гіпохлориту з органікою. Можливо, органіка попадає у воду десь у пошкоджених мережах, і вже тоді гіпохлорит реагує з нею?.. Те саме стосується і підвищеного вмісту заліза у воді (жовта каламутна вода після відключень — "іржа" — оксиди/гідроксиди заліза): звісно ж, на насосній станцій перевищення вмісту заліза не буде.
Щодо технічної помилки у звіті за 18.10.2024 року:
Так, це все проблеми хлорування питної води. Недохлорована — ризик присутності бактерій, вірусів, паразитів (кишкова паличка, сальмонела, холера,...), а відповідно підвищується ризик епідемій водно-переносних захворювань — діареї, гепатиту А, дизентерії та ін. Забагато гіпохлориту — запах хлору та надлишок хлорпохідної органіки - серед якої є потенційні канцерогенні при тривалому вживанні... Тому у цьому питанні варто шукати баланс і хоча б не виходити за рамки законодавства. Споживачі мають повне право вимагати, щоб питна вода, яку їм постачають (а не відправляють у водопровідну мережу), відповідала всім установленим санітарним нормативам.
