Це дуже добра історія, бо показує, що ми не одні в світі вар'ятства.
А головне — чітко демонструє, як мусимо давати собі раду — спільно та гідно!
Журналісти (усі!) пішли із закритого брифінгу, де прем'єр-міністр Великобританії Борис Джонсон мав розповісти про подальші плани щодо брекзіту.
Британські журналісти дуже добре обізнані з витівками свого прем'єра
Медійників спершу роділили на дві групи, а потім одній із них (очевидно, "непрофесійних" журналістів, як охрестив би міністр Бородянський) сказали іти гуляти. Тамтешній Богдан, як повідомляє independent.co.uk, замість пояснень взагалі упоров:
"Ми маємо право інформувати того, кого хочемо, і тоді, коли хочемо".
Після цього усі інші кореспонденти відмовилися брати участь в брифінгу і залишили Даунінґ-стріт, 10. Good luck, Boris!
І це не запальний демарш. Британські журналісти дуже добре обізнані з витівками свого прем'єра. Така ексцентрика навіть додає йому певного шарму, а пошук креативних засобів для комунікації з аудиторією (читай — виборцями) можна лише вітати.
Але річ тут більше про самоповагу, про солідарність, про розуміння важливості (і відповідальності) справжньої журналістики в час, коли Джонсони, Трампи чи Зеленські хочуть погордити суспільством, розмити державні інститути, аби імперативно управляти країною (у нашому випадку пацієнт настільки хворий, що розмиває сам інститут президенства). Що ж, побачимо як ми з цим упораємось.
N.B. Кореспондент наприкінці зазначає, що попри часті скандали Джонсона з пресою він навряд чи застосовуватиме трампівський словник ("медіа — вороги держави" чи "фальшиві новини"), бо він у минулому сам журналіст. Такий період справді є у його звивистій кар'єрі, але відзначений якраз прикладами медійника-фейкотворця. Ще задовго до Брекзиту частково з його руки набрали ходу багато євроміфів, зокрема, що Брюссель забороняє надто викривлені банани чи запровадить однакові моделі трун (Sic!)/
Це також наочний приклад політичного волюнтаризму та недалекоглядності, який розмиває увесь шарм максималізму та наполегливості.
N.B. Підкреслено також, що журналістів загалом турбує непевність у майбутніх кроках владної партії щодо медійного ринку, зокрема підтримки суспільного мовника BBC (на якого консерватори особливо лихі через брак ентузіазму в прославлянні виходу Британії з ЄС). Але ця тема давня й складна: щодесять років років там поновлюють Королівську хартію із умовами взаємин. Востаннє її мали апдейтити 2016 (чергова Brexit-паралель). Тоді, наприклад, із кожного домогосподарства сплачували £145,50 і велися перемовини, аби замінити таку субвенційну модель на ближчу до стрімінгових конкурентів з-за океану (про це тоді писав британський The Economist).
