Не перебільшенням буде сказати, що така ймовірність пропорційна божевільності росії та її володарів.
Екзальтоване марево радіоактивного попелу підживлює їхні загарбницькі поклики.
Погрози ядерним терором стали звичним явищем (а також іншими видами зброї масового знищення, включаючи хімічну та біологічну).
Але для України така небезпека не новина – ворог роками ставив нас під загрозу. І хоч досі йшлося не так про удар тактичною чи стратегічною боєголовкою – наслідки могли бути ще гіршими.
росія своїми безвідповідальними та агресивними діями в Україні, зокрема атаками на ядерні об'єкти, може призвести до техногенної катастрофи світового масштабу. Світова спільнота повинна максимально оперативно примусити рф на чолі з путіним припинити захоплення та обстріли атомних електростанцій і забрати війська з суверенної території України, яка впродовж 30 років максимально якісно забезпечувала їх цілісність, функціонування та радіаційну безпеку. А також ділилася досвідом та даними власних нуклеарних досліджень у співпраці з науковцями різних міжнародних досліджень.
Проте навіть після місяця агресії та нависаючої небезпеки планетарного масштабу демократичні держави не вжили достатніх дієвих заходів щодо агресора.
Експерти дедалі більше наголошують на інституційній слабкості Міжнародної агенції з ядерної енергії (МАГАТЕ), доволі ангажованій прихильності керівництва до російської позиції та ймовірному впливу на неї з боку РФ.
На офіційному сайті МАГАТЕ російську агресію називають "конфліктом в Україні". А Генеральний директор цього підрозділу ООН Рафаель Гросі у своїх заявах намагається якомога менше згадувати росію, максимально вивести її поза контекст спровокованої нею ж війни. Наприклад, не повідомляють, хто здійснив постріли по ядерному об'єкту Запорізької АЕС. У заяві МАГАТЕ від 24 лютого зазначають про "невідомі збройні сили, які взяли під контроль Чорнобильську АЕС (при чому посилаються таким формулюванням нібито на повідомлення з Києва).
Але ЧАЕС і злочинно-небезпечне воєнне захоплення міста Енергодар та найбільшої в Європі Запорізької атомної електростанції — не перший приклад нуклеарного тероризму російських окупантів.
27 лютого в ході обстрілу російських військ Києва снаряди влучили у пункт захоронення радіоактивних відходів київської філії «Об’єднання Радон». 6 березня російська армія обстріляла з реактивних систем залпового вогню «Град» територію Національного наукового центру «Харківський фізико-технічний інститут (ННЦ ХФТІ), в якому розташована дослідна ядерна установка. Міжнародна спільнота й зокрема МАГАТЕ заплющувала очі на проблему ще з 2014 року. В ході військового захоплення та незаконної анексії Криму в руках окупанта опинився ядерний реактор в Севастопольському національному університет ядерної енергії і промисловості.
На його базі діяли 3 ядерні установки, які Україна використовувала для підготовки фахівців з ядерної енергетики.
росія ж після незаконної анексії намагалася запустити програму навчання персоналу атомних підводних човнів – тобто використати реактор з військовою метою, що вимагало різкої реакції МАГАТЕ.
(Додатковою проблемою у Криму, а також в окупованих частинах Донецької та Луганської областей була також втрата можливості контролю джерел іонізуючого випромінювання (ДІВ), які не є ядерною зброєю, але також є небезпечними через можливість опромінення населення, яке з ними контактуватиме).
У 2014 році Україна зверталася до Міжнародної агенції з ядерної енергії, наголошуючи на злочинних та безвідповідальних діях росії. Наголошуючи на неможливості контролю та гарантування безпеки, оскільки агресор "захопив ядерні установки і матеріали на півострові, які є власністю України і щодо яких застосовуються гарантії МАГАТЕ відповідно до чинної угоди про гарантії та Додаткового протоколу до них між МАГАТЕ і Україною".
У 2015 росія відмовилася підписувати щорічну доповідь Міжнародного агентства з атомної енергії, оскільки ядерний реактор біля Севастополя в документі віднесений до України (формально).
Дієвої реакції від установи ООН, яка створена для захисту й урегулювання світової ядерної системи, досі немає.
Австрійський воєнний аналітик Том Купер оцінює спроби російського генерала Зуська прорвати оборону міста Вознесенськ, як ймовірне намагання пробитися до Південно-Української АЕС (3 ядерні енергоблоки) у Миколаївській області.
(Цілком можливо, що агресор розраховував не лише пробити сухопутне з'єднання із Кримом, запустити воду з Дніпра Північно-Кримським каналом, а й використовувати захоплені АЕС для забезпечення енергією окупованого півострова — досі ці комунікації знаходилися під законною українською блокадою).
Ставлення до власних солдатів окупант яскраво проявив, коли виводив війська через зону відчуження та наказав окопатися в радіоактивному Рудому лісі. Тому не доводиться сподіватися на гуманне поводження з цивільними, зокрема коли йдеться про радіацію чи можливе опромінення.
Такі дії рфії — це ще один приклад терору уже світового масштабу, адже під загрозою життя та здоров'я не лише заручників-працівників ЧАЕС (які без заміни перебували там впродовж місяця), персоналу Запорізької АЕС (їм також доводиться працювати під дулами російських автоматів), а також усіх мешканців України. Від безумних російських провокацій (з військовою метою або для шантажу) одразу на кількох захоплених ядерних об'єктах може постраждати ціла Європа, а наслідки відчує увесь світ.
Явною стала помилка, якої припустився Захід на початку 90-х. Дозволивши росії забрати атомну зброю, від якої добровільно відмовилася Україна під оманливі гарантії захисту. Тепер ми розплачуємося за ту недалекоглядність. І хоч Україна встоїть попри будь-які майбутні удари — якщо зараз не скувати божевільного й озброєного агресора — розплата може чекати на весь, поки що мирний світ.