Але злитися на рекламу не варто. Вона, звісно, маніпулює, проте можна навчитися реагувати на неї спокійно.
Наприклад, реклама телевізійна. Її гучність перевищує гучність того, що глядач дивився (порушуючи закон, до речі). Таке звукове насильство — демонстрація цілковитої зневаги до потенційних покупців. Цю зневагу слід повернути виробнику, тому просто вимикаємо звук і розважаємося: озвучуємо самі.
З гумором фантазуйте на тему всього, що бачите на екрані: «Спробуйте нашу чудову праску/ковбасу/путівку! М-м-м… чудовий смак кожного гвинтика. Акція – готель за одну копійку! Хто повірив – сам винен. Нам потрібні лише ваші гроші!»
Можете озвучувати, знімаючи це на відео, тоді у вас вийде альтернативний ролик, який можна показувати друзям або викласти в інтернет. Якщо ввійдете у смак – незабаром телевізійна реклама надихатиме вас на нові шедеври.
Інший шлях протистояння телерекламі – не вимикати звук, а доповнювати його запитаннями й коментарями: «Чому ти так вважаєш? Щось не віриться. До речі, у тебе вуса відклеїлися. А це не брехня? Мабуть, тобі добряче за це заплатили, але я не купуватиму цей мотлох».
Ще один варіант – розмірковування щодо зовнішніх характеристик реклами. «Як звати цього актора? У яких фільмах він знімався? Як створили цей спецефект? Де це знімали? Як називається ця мелодія?»
Така вікторина відволікатиме вас від власне рекламування й може виявитися доволі пізнавальною. Просто чіпляйтеся за кожну дрібницю і прагніть її пояснити.
Інтернет-реклама може мати вигляд відеороликів, тому попередні поради будуть актуальні. Якщо ж ви хочете подолати рекламні оголошення, які вигулькують під час гортання сторінок – зосереджуйтесь так само на зовнішніх атрибутах: кольорах, шрифтах, композиції. Шукайте граматичні і логічні помилки у текстах, спробуйте перекладати на іншу мову.
Інтернет-реклама прийшла до вас тому, що боти відреагували на вашу діяльність у мережі та ваш профіль: введення пошукових слів, тематика публікацій, кліки на попередніх оголошеннях, місцеперебування тощо. Отож створіть собі рекламне оголошення, яке вас не дратуватиме. Наберіть у пошуковику те, що милує вам душу: Новий рік, міжпланетні подорожі, красиві дівчата, тиранозаври, купівля нафтової свердловини, мазь від ревматизму – і мережа постарається видати вам відповідний контент. Насолоджуйтесь – це те, що ви замовляли!
Можливо, у вас є свої способи оминути рекламний ґвалт. Проте загалом реклама – корисна комунікаційна технологія. Без неї ми б неначе блукали у пітьмі. Але реклама мусить бути насамперед привабною, зробленою професійно, а не вимотувати децибелами чи пафосними обіцянками – тоді вона дратує, а не зацікавлює.
Все вище мовлене стосувалося реклами комерційної, витівки якої спрямовані на наш гаманець і ви маєте право його захищати. Так само слід захищатися, коли настає час реклами політичної, її витівки спрямовані на наші почуття й свідомість (а відтак і на гаманець, звісно). Реклама політичних ідей і персон – ось те, від чого справді слід навчитися оборонятися. І це вже важче. Не відміну від кетчупів, деякі «претенденти на папаху» (привіт Олегу Чорногузу!) уміють чудово вертіти язиком і виголошувати те, заради чого виборці нашорошили вуха. Плюс макіяж у формі концертів і нещадної критики попередників – і ми бачимо, що це не лох якийсь.
Політики часто хочуть запрягти суспільство задля своїх інтересів. А ми можемо запрягти хоча б їхню рекламу: коментувати, доповнювати, роздивлятися барви та інші дизайнерські штучки замість того, щоб задумуватися над обіцянками «працювати заради людей». Останню заяложену фразу (рекламну фразу!) вони так часто повторюють, що мимоволі хвилюєшся – невже інші політики працюють заради їжаків чи кенгуру?
Отож реагувати на рекламу спокійно можна. Якщо вона вам допікає – то вже не буде. Комерційну і політичну рекламу перетворюємо на вікторину чи відточуємо на ній власну дотепність. Якщо ж перед вами реклама соціальна – то не кваптеся ставати в оборону. Така реклама може стати вам у пригоді, бо досвід соціуму ще нікому не завадив.
