На рівні обласних міст партія влади не має важелів впливу — міських голів Харківська область, виявляється, транзитна для партії влади. Тут конкретні представники «Слуг народу» не затримуються надовго.
Голову ОДА Олексія Кучера («слугу») звільнили через рік після призначення – після того, коли на виборах міського голови у 2020 році за нього проголосувало 7,24% харків’ян.
Призначена після нього Айна Тимчук («слуга») очолювала облдержадміністрацію менше дев’яти місяців, до того часу, коли раптово з’ясувалися факти про її бізнес в окупованому Криму. (Гм… А вона ж і до цього працювала у владі, проте ніхто не бачив такої роздвоєності?)
Голова Харківської обласної ради Артур Товмасян («слуга») після чесної дев’ятимісячної служби пішов з посади через підозри у вимаганні мільйонного хабара. Депутати підтримали його оплесками, адже він – колега (з депутатського корпусу нікуди не подівся). Отож тепер на його місці – Тетяна Єгорова-Луценко («слуга»).
Тобто як не перетасовуй, а на обласному рівні «слуги» не переводяться попри безславні вчинки деяких владних активістів.
А от на посаді міського голови «слуги» не передбачається. Кортіло б, звісно, але партія влади днями визнала, що такого слуги вона не має. Це ж Харків! Нічого й пробувати розхитувати конструкцію покійного Геннадія Кернеса. У головний міський кабінет навіть дружку Кернеса Михайлу Добкіну зі своїм проєктом нелегко зайти. Там – секретар міськради Ігор Терехов, який разом із брендом Геннадія Адольфовича забрав на себе симпатії виборців. Звісно, якби міських голів призначали, то «слуги» і там мали б свого члена. Хоча чи надовго?
Вимальовується певна закономірність – призначати «слуг» виходить. Обирати «слуг» в обмеженому просторі обласної ради – ще виходить. А обирати «слуг» на рівні міста, тобто доволі великою і некерованою кількістю виборців – аж ніяк не виходить. Це при тому, що свого часу за Володимира Зеленського Харківщина проголосувала на президентських виборах оптимістичними 87%.
Тобто на словах ВолодимирЗеленський підтримується. Проголосувати за нього, як за політичний прапор – авжеж. На рівні області – цей прапор йому в руки (бо це результат призначення, а не виборів). А от у місцеві справи хай краще не втручається?
Відомо, що це всеукраїнська тенденція – на рівні обласних міст партія влади не має важелів впливу – міських голів. Складається враження, що у людей спрацьовує інстинкт самозбереження – хай собі Зеленський клин буде десь, але не в нас.
