Довелося вигадати таке слово – емократія ©. Влада емоцій себто. Google цього слова не знає, проте емократія давненько розкошує в серцях жителів нашої планети.
Коли ви чуєте «Людоньки, та що ж це таке робиться?!», або читаєте «До кінця акції – 1 день!», чи «Зробимо їх разом» – то це емократія в дії. Людина ж – емоційне творіння: по-перше, сама здіймає бучу там, де чудово можна було б обійтися холодною головою. Приміром, не розносити брехню, образи та ненависть у кібер-просторі. По-друге – людина часто чекає, що хтось інший почне палати диким ентузіазмом часів неандертальців і горлати прокльони на адресу того, хто їй не милий. І тоді починає горлати й сама. Тобто на шумовиння реагують щонайперше ті, хто живуть у вимірі емократії.
Нині стало дуже просто піддатися владі емоцій. Звісно, вони нам притаманні – радість, сум.., але ж відомо, що емоційною людиною легше керувати. Керують ті, хто виважено розраховує свої дії. Збентеживши, налякавши, розсмішивши маси, їх беруть до себе чи то в партнери, чи то в поплічники… І ось виявляється, що «73% лохонулися»… От халепа, хто б міг подумати!
І зрозуміло, чому емократія вподобала демократію – зосереджений на собі індивід, отримавши загалом корисний інструмент для покращення життя, став це життя так невпинно й безугавно покращувати, що вирішив: усе навколо – для мене! І якщо мені щось не до шмиги – то його не повинно бути і квит! А якщо мене хтось у цьому не підтримує, то вони, звісно, негідники. Або під управлінням таємного уряду, або куплені.
Емократії легко там, де людина не міркує, а споживає. Де людині звичніше подивитися картинку, а не спробувати вдумливо прочитати. І, знаєте, – людина має право на розваги замість обговорення серйозних тем. Та якщо в голові лише серіали, реаліті-шоу і борсання в постах соцмереж – то тоді серйозних тем навколо більшає, а реакцією на них стає оте саме «Та що ж це таке робиться?!».
І ця реакція вже передбачена ініціаторами серіалів, реаліті-шоу і постів у соцмережах. Цілком можливо, що підігріті емократією люди стануть потрібними для нападу на справжню демократію. Яка, як відомо – не найкраща форма правління, але ліпшої поки що не придумано.