Рік змії пройде у контексті очікування та підготовки до «Великого 2015-го». Це період, коли відбудуться вибори нового Президента країни та вибори до місцевих рад. І залежно від їхнього сукупного результату, не чекаючи 2017-го, можуть відбутись позачергові вибори до Верховної Ради Тому дії всіх політичних гравців будуть спрямовані на те, щоб вигідно розставити фігури на політичній шахівниці перед вирішальними ходами. Цей рік та наступні два будуть підготовкою до ще одного шансу на перезавантаження політичної системи України.
Цього року ми можемо і не побачити наочно процеси, про які я буду писати нижче, але, якщо будемо звертати увагу на деталі та масштабуватись на рівень всієї політичної гри, то відчуємо, що «процес пішов».
Зокрема, можна спрогнозувати формування середовища контрсистемної політичної еліти. Адже, як ми бачимо, опозиційні сили не змогли акумулювати весь електоральний протестний потенціал. Тому ВО «Свобода» отримала високий результат серед «не своїх виборців» через відсутність конкуренції на електоральному полі «інших» та «нових» політичних сил. А в’яле об’єднання між «Фронтом Змін» та ВО «Батьківщина» свідчить про відсутність спільних цінностей та реальної платформи для акумуляції соціальних запитів. Ні ВО «Батьківщина», ні «УДАР Віталія Кличка» так і не змогли задовольнити повністю потреби нового середнього класу. Адже у середнього класу — абсолютно інші політичні орієнтири та більша увага на цінності та управлінські рішення, про що вже описував у своїх дослідженнях Євген Глібовицький. Жодна політична сила у Верховній Раді не може показати ні якісних політичних програм, ні дати відповіді на складні питання, ні ефективно реагувати на глобальні виклики.
Формування такого середовища, і, як наслідок, — нових політичних акторів, — буде відбуватися на змішаній основі молодих політичних лідерів, інноваційного бізнесу, не прив’язаного до держави, та громадських активістів. Реальний масштаб таких політичних акторів ми побачимо у 2014-му, але лише, якщо вони почнуть впроваджувати нові стандарти у політичних процес, адже це — єдиний шанс для них поборотися за розум та серця середнього класу.
У минулому році ми побачили старт широкого контролю громадських активістів за політиками. Найяскравішим прикладом є Громадянський рух «ЧЕСНО», який змусив політиків почуватись незручно і вимагати виконання певних стандартів — виводить їх за зону комфорту. Контроль та аналіз діяльності кандидатів у депутати та чинних народних обранців стає певним трендом у громадянському суспільстві. Тому такі проекти, як інтерактивний «Рейтинг депутатів прогульників», та встановлення певних критеріїв для депутатів місцевих рад стане реальністю вже у 2013-му. Також на локальних рівнях ми бачимо велику кількість протестів та певні успіхи, що свідчить про потенціал для ініціатив знизу.
Інструменти для контролю за державними закупівлями були одними з найвідвідуваніших в інтернеті, що яскраво видно на прикладі інтерактивної візуалізації закупівель органами влади.
Друга важлива тенденція — це війна за ресурси у середовищі, здавалося б, монолітної владної еліти: у 2013-му вона лише розпочалась. Яскраво це видно на основі таких фактів, як: дистанціювання себе від влади екс-віце-прем’єр-міністра Валерія Хорошковського; продаж харківським олігархом Олександром Ярославським улюбленого ФК «Металіст» та швидке збагачення на основі державних закупівель групи політичних акторів, яку називають «Сім’я». Зміна statusquo у новому Уряді наводить на думку, що до 2015-го провідні ФПГ почнуть розкладати «яйця у різні кошики», і навіть — вводити на шахівницю своїх політичних гравців, наприклад, Віктора Медведчука. Для того, щоб одна людина чи маленька група людей не мала контролю над усіма сферами держави. Страх «українського Ходорковського» починає з’являтись у їхніх страшних снах.
На ці процеси, раз за разом, непрямо буде впливати неможливість ефективно відреагувати керівництва нашої країни на глобальні виклик та процеси. Зокрема, переміщення фінансового та економічного центру до Азії, дискусія про те, яким має бути Європейський Союз (адже те, що в діючому форматі він ефективно не може функціонувати, розуміють усі), продовження економічної кризи та постійні претензії РФ.
Отже, у новому році ми побачимо загострення симптомів колапсу політичної системи та намагання обрізати будь-які соціальні ліфти. Але революційних зрушень чекати не варто, адже поки що відсутність організаційного, грошового та ідейного ресурсу практично нівелює будь-які масштабні вуличні повстання.
