Лише не вбий мене днями капучіно...

Твій дзвінок був несподіваним, не дивлячись на усі обставини. Шеф збоку лише загадково посміхнувся – до мене не так часто телефонують. Точніше, я рідко так реагую. Інколи приходить час змінювати стандарти, тобі так не здається? Пора чекати чиїхось дзвінків. Не важливо, хто. Але оця присутність когось віртуального чи реального хоча б не дає права думати, що ти самотня. На жаль чи на щастя, є багато людей, яких я просто не хочу чути. Я не жорстока. Я справедлива і чесна. Є ж хтось, хто готовий слухати і їх. А у мене достатньо людей, яким потрібні мої дзвінки і зустрічі зі мною. З ними я найсправніша і найщиріша.
Я не планувала з тобою спілкуватися. Але коли ти просто зник без пояснень, то зрозуміла, що чогось не вистачає. Того, чого не було. Смішно, мабуть… я називала тебе обезболюючим. Ти надто хороший, щоб ним бути. Або надто природній. Головне, щоб привикання до тебе мені не пошкодило. І не було надто сильним, якщо ти одного дня захочеш просто зникнути. Мені ж не вперше…
Так, у нас надто багато схожостей. Це може навантажувати, але і дає розуміння, що на якусь мілічастинку ти мене відчуваєш більше за інших. Можливо, ти цього не знаєш, але і у моїй крові тече циганська кров.  Не першого розливу. Але по батьківській лінії. Гуцульська. І ще трохи львівської – від мами. Непогана суміш. Саме вона, напевно, дає мені можливість непогано розуміти чоловіків. Навіть більше – обожнювати. Я казала тобі, що  я зовсім нікудишня подруга для дівчини? Я не знаю, чому вони мене називають найкращою. Я ж просто з’являюся тоді, коли комусь найважче. І зникаю, коли все налагоджується.
Кажеш, роми надто люблять свободу? Ні, просто їм потрібно когось приручити. Хоча що я кажу… Ми з тобою постійно тікаємо від минулого. Хтось робить це краще, хтось гірше. Подорожі, постійні знайомства, творчість… Здається, вистачає. Зупинка. Ми, хоча я можу помилятися, однолюби. Закохатися для мене – розкіш. Інколи я про неї благаю… Проте бережу тих, то був у мене закоханий/
А ти…  Ти чимось  духмяний, з запахом вітру. Ти хороший. Принаймні, саме таким ти мені дозволив себе побачити. Пристрасний. З неймовірною фантазією і прекрасними чорними очима. Від тебе пахне вечором і вогнем. А незабаром пахнутиме Львовом і дощем…
Лише не вбий мене днями капучіно.