Вона перечитувала його листи, укутавшись спогадами. На її пошті практично ціла Love story, красива і фактично неіснуюча для більшості. Фейсбук лише скептично посміхнувся – за 2 місяці він змушений був обробити їхніх 17 тисяч повідомлень. Поряд розряджався ще один мобільний. З номером, відомим лише одній-єдиній людині – Йому.
Щастя? У нього зазвичай ніхто не вірить. Уже або ще не вірить. Кращий френд після розмови з нею запостив на своїй стіні уривок з їхнього діалогу:
—Так, я кохаю.
—Слава Богу, я від цього вилікувався,—тішиться.
Кохання чи то закоханість офіційно визнали хворобою. Та байдуже, який там діагноз поставить психіатр. «Я прошу, щоб ти офіційно вважала мене божевільним», - висвітлилося на моніторі. Посміхнулася. Ще раз переглянула фото. Все настільки чудово, що вона навіть заздрить самій собі.
Її колишні стосунки тривали майже 5 років. Безцінна школа досвіду і мазохізму. Вона колекціонувала егоїстів – саме з ними найважче. Проте як одного разу сказало її Щастя, по-справжньому любити можуть лише двоє альтруїстів.
Йому вона не боялася говорити те, що страшно було говорити іншим. Не ті були люди… І якщо б вона зараз була одруженою, то, напевно, ненадовго. І то б стало великою помилкою. Будувати майбутнє потрібно з тією людиною, з якою не задихаєшся… З якою дихати легко і вільно. І яка тоді, коли найважче, зробить штучне дихання.
Вона обожнювала його малечу з отим милим лепетанням «Тато колючий». Вона обожнювала його голос і запах полину з бергамотом, а він давно записався у її фан-клуб. Вони розмовляють чеською, італійською та англійською. У нього трохи козацької крові. І балканських ромів. У ній – львівська суміш з гуцульським колоритом. Тому ось це «Ксеня» він говорив з особливим присмаком, постійно нагадуючи, що слово «кохання» починається і закінчується тими ж літерами.
Він прийшов надто вчасно. Просто щоб оберігати і піклуватися. Вона? Вона лише пообіцяла бути портативним щастям.
Фото Богдана Гнатюка