Бачив трудолюбивий бог-коваль Сварог із небесної висі, як тяжко люди працюють, щоб здобути собі хліб щоденний. Не раз спостерігав за тим, що їхні робота і старання не завжди винагороджуються так, як годилося б. І захотілося йому полегшити їхню працю. Отож, послав він людям на землю кліщі та навчив своєму ковальському ремеслу, заодно підказавши, як легко і просто добувати вогонь кресалом.
Насамперед, показав, як викувати плуг, як ним орати землю і як підкови для коней робити. А коли на хліборобів-українців напали із диких степів кочові племена, Сварог відкрив ковалям таїну кування броні та мечів.
Та на цьому добрі справи покровителя не завершились. Це він викував для Лади її головний знак — першу у світі весільну обручку. І став охоронцем сім’ї, завівши серед українців звичай одружуватись тільки з однією жінкою.
До ковалів здавна ставились із великою повагою і водночас з упередженістю. їх вважали чарівниками, що володіють мистецтвом перетворення металу на будь-які предмети. Коваль міг порозумітися з усіма, навіть нечиста сила просила в нього допомоги.
Пам’ятаєте, про що казкова змія просила коваля?
— Ковалю, ковалю! Скуй мені такий тоненький голосок, як у Телесикової матері!
В Україні ковальський промисел існував аж до середини XX століття. Кузня була розташована, як правило, на околиці села. Це була будівля, у якій було горно, закріплене на колоді ковадло, точило та корито з водою для гартування й охолодження виробів.
За період багатобічного існування художня обробка металу пройшла значну еволюцію, зазнала розквіту і занепаду. Але, на щастя, залишилося бажання людини відроджувати традиції та створювати красиві і корисні речі з металу.
— Мені подобається вміле поєднання традиційного художнього ковальства та інноваційних технологій. Сучасні технології надають величезні можливості в реалізації своїх ідей, які були б просто неможливо втілити в життя років 10-20 тому. Та, на мою думку, в гонитві за ними не слід забувати про традиційні методи та технології художнього ковальства, — каже Олег Шупрудько.
Саме у його майстерні мені пощастило бути нещодавно.
Багатовікові надбання художнього карбування і народного ковальства сьогодні з успіхом використовує у своїй творчості коваль-дизайнер Олег, якого приваблює своєрідна пластика заліза, його декоративні особливості і технологічні властивості, які дають багаті можливості відтворення художніх композицій. Його арсенал створених проектів та кованих робіт досить багатогранний: невеликі предмети, які широко використовуються в побуті, декоративні вироби і елементи, які покликані оживити житлове чи громадське приміщення, меблі і окремі предмети інтер’єру, предмети екстер’єру, такі як віконні та дверні решітки, балкони, дашки, поруччя, брами, фіртки, огорожі, флюгера та інші.
Родзинкою в роботах Олега є етнічний стиль. Квіти, соняшники, гуцульські хатки, птахи, орнаменти присутні у його роботах.
— Під час кування оригінальних грат я прагну уникати сучасного зварювання, обходячись дідівськими методами, які надають виробу неповторність, характер і дихання старовинних традицій, - ділиться досвідом коваль Олег.
Однаково цікавим для нього є працювати як над невеликим сувеніром, так і великоформатною брамою. Не робить Олег і різниці між замовлення та власною творчою роботою, підходить до всього по-новому, без шаблонів і халтури.
Знаєте як то, часом хочеться майстру по-швидше зробити роботу — ось він дістає зі своєї “папки ідей” запорошену і давно забуту роботу, трошки видозмінює — ось вам, замовнику, ексклюзивний варіант вашого майбутнього виробу! У Олега таке не пройде, бо немає у нього різниці між замовленням та власної творчою роботою. Адже, кожний виріб — це лице майстра.
Творчих успіхів Олегу, а вам — приємного перегляду фоторепортажу.
