Я знав, що цей час настане. Час коли стихнуть вибухи, постріли та стогони людей від болі. Зараз час — не втратити перемогу, не забути героїв нації. Ось вірш моєї дружини.
«Коломийку» заспіваймо, хлопці!
Дівчат візьмемо до танцю, гоп-ці!
Вся Юкрайна нехай бачить наші танці,
До танку ми всіх беремо, гоп –ці!
«Коломийку» хлопці б заспівали...
На Майдані якби не лежали...
З кулями в серці та в шиї,
Не здійснивши світлі свої мрії.
Дзвін дзвенить....молебен відспівають,
Та ці хлопці більше вже не встануть.
Діти не покличуть: «Тату!»
Сестри не попросять: «Брате!»
Матері не дочекають рання — серце...
«Коломийку» можемо співати...
Ще не час. Нова влада точить зуби вже на нас.
Поділили вчора всі пости усі,
Не забули і про Юлю.., Боже прости.
Хіба може бути все добре на Юкрайні?
Якщо Юля і ці три «хлопці файні» прийдуть до влади?
Вже «Коломийку» не будем співати,
«Гімном» державу нашу прославляти,
Героїв Майдану будем забувати,
Нове ТИМОШЕНКІВСЬКЕ МЕЖИГІР‘Я будувати.
