Василь Карп'юк

Публікацій: 16

Погані слова

Ми з друзями грали у футбол. Частина хлопців спостерігала за грою, чекаючи черги своєї команди. Були й старші – хтось пив пиво, хтось вино в пакетах.

Небавом нагодився батько одного зі старших і між ними зав’язалася суперечка.

Драма завжди цікава, на цьому зчаста і стоїть мистецтво. То й ми вже не так стежили за м’ячем, як за конфліктом батька і сина. Оскільки син вже був досить захмеленим і чувся дорослим, то не добирав слів. Ймовірно, якраз послуговувався тими, яких навчився від батька, і, врешті, як то кажуть, «послав його на три букви».

У час соціальних мереж, де побутує розмовна мова, майже неможливо не натрапити на мат. Принаймні, у багатьох моїх френдів ця лексика звучить досить органічно. Так би мовити, на місці. Але тоді, в дитинстві, почути, як син посилає батька, було для мене великими потрясінням. Я не міг збагнути, як таке взагалі можливо?

Як зараз розумію, в мене було досить незле дитинство, якщо це одне з найбільших тогочасних потрясінь.

Ще один шоковий момент був, коли я почув, як брат мого однокласника нецензурно висловлюється у присутності своєї матері. Це було не відносно неї сказано, а звичайні собі прикметники, але вона точно чула, і навіть не звертала уваги, ніби нічого особливого.

Може й справді не було нічого особливого? Може, це тільки я так сприймав?

У молодших і середніх класах я взагалі був переконаний, що матюкатися – це гріх, тому практично ніколи не вживав нецензурних слів. Навіть не думав над цим, а просто знав, тому, коли інший однокласник поставив під сумнів моє переконання, я теж задумався чи це справді так.

Тоді ні до яких висновків так і не дійшов.

З часом нерідко зустрічав нецензурну лексику у літературних творах. Аж настільки, що вона здалася мені цілком допустимою.

Важко не погодитися з тим, що якщо є лексика, якою послуговуються в мовленні, то вона є частиною мови. Звісно, автор не мусить розкидатися матами в тексті оповідача, але як без них обійтися, якщо писати діалоги будівельників?

Чого тільки не зробиш заради правди життя. Без правди буде прісно.

Я й сам в окремих текстах вжив кілька таких слівець. Хоча в житті і далі практично не використовую. Але якось вже звикся, що воно собі є, та й нічого особливо поганого в тому нема.

Аж днями почув на вулиці випадкову сварку, яка саме рясніла матами. Мовці на цій лексиці особливо наголошували, намагаючись як найгостріше зачепити опонентів.

Чомусь же зменшувально-пестливих слів не лунало. Вразити намагалися саме оцими, званими в моєму дитинстві, «поганими словами».