Цього разу не про поїзд і, навіть, не про подорожуючих. Про себе. Дивне відчуття, що я повинна поділитися цієї історією.
Хочу почати з того, що я у жодному разі не пропагую зараз здорового способу життя і не закликаю нікого відмовлятися від алкоголю (як би це дивно не звучало). Просто ділюся тим, що трапилося зі мною. Зрештою, кожен із нас творець не чужого, а свого власного життя. У кожного своє щастя і своя правда…
Днями буде півроку, як я не вживаю алкоголь. Здавалося б, ну і що тут такого?
Та ніби й нічого. Крім того, що я тепер знаю як це – проводити весело і щасливо свята, бути в чудовій фізичній формі, мати чисті думки. Все це без алкоголю. А ще – неймовірна економія коштів! І так, справді, я не знаю, як тепер живуть мої «колишні»… Бо я не дзвоню і не пишу їм після п’ятої чарки, третього пива чи чергового коктейлю)))
Все почалося з того, що я прочитала про «Книгу тверезості», котра є в одному з храмів Івано-Франківська (тому, що біля пологового). Її суть полягає в наступному: якщо хочете, аби хтось із ваших друзів, рідних чи знайомих перестав бути залежним від алкоголю, потрібно прийти до храму та вписати до книги їхні імена. Принаймні, я йшла туди з такими намірами. Проте, вже на місці виявилося, що цього замало… Аби все «спрацювало», потрібно самому відмовитися на певний час від вживання алкоголю та від усього, що з ним пов’язане чи дотичне. Перше моє питання: на скільки часу?
— Хто на скільки може, той так і пише, — відповіла мені монашка. —– Дехто на місяць, дехто на рік…
Я підійшла до книги, вписала імена тих, для кого вирішила зробити таку «жертву» (це дивне слово у цьому випадку, але іншого не знайду). А от коли дійшло до терміну, то мені стало страшенно соромно від розуміння, що я боюся пообіцяти, що зможу витримати довго. Вперше я задумалася, наскільки алкоголь тісно вплетений в мої дні. Місяць – мало, два, три… Так, там одне свято, потім день народження в друга, потім в подруги, потім Великдень, потім море, сонце і вино…
О, Боже! Як же ж пережити ці всі свята і без алкоголю? Без настрою, компанії, веселощів. А потім написала: 6 місяців. І — почалося.
Найперше, це нерозуміння. Як пояснити людям, чому ти не вживаєш? Серед найпоширеніших версій: що, невже ти – хвора, вагітна, «підшилася»? Та трошки, може просто пива? Для зняття стресу, за компанію, для настрою… Стрес проходить і сам (а ще краще виганяти потом). Компанію можу підтримати і соком (чаєм, кавою, молочним коктейлем). А настрій у мене тепер майже завжди – хороший!
Не буду лукавити. Із собою довелося боротися довго і важко. Бо таки, справді, хотілося випити чогось градусного! Ніколи б не подумала, що так воно буде. Певне, ніщо так не визначає потребу в чомусь чи в комусь, як відсутність чи втрата цього.
В голові лише одна думка: протриматися, а потім буде свято! Велике свято! І можна буде і шампанського, і пива, і винця до шашликів… Перші місяці ця думка була мотиватором. Я навіть забула про людей, заради яких все це робилося. Мене вже мало цікавило, чи зможуть вони не вживати, думала лиш – чи зможу витримати я?
З часом бажання замінити квас пивом, сік вином, а молочний коктейль шампанським, зникло саме собою. Потреба в алкоголі відпала. Дурня це все, що як по 50-ть, так веселіше і цікавіше!!! Не вірте нікому, якщо будуть вам таке говорити. А головне — не вірте собі, бо ви уже давно всіх теж у цьому переконуєте. Для настрою, мля… За цих півроку для мене не було жодного сумного свята. Настрій залежить від нас самих і від людей, в компанії яких ми перебуваємо.
Ще думки та відчуття стали спокійними та позитивними. Чомусь мало хто вірить в ці слова, коли я пов`язую це з відсутністю в організмі алкоголю. Та я впевнена, що саме в цьому причина. Знаю, що всі мене зараз зрозуміють, бо майже кожен таке відчуває: коли хочеться просто випити (алкогольне щось) з тих чи інших причин. У кожного вони різні, проте часто мають спільне коріння. Так от, тепер у мене набагато менше стало причин, аби подумати, що варто було б чогось хильнути. А може, просто, я більше не асоціюю релакс та вирішення (відкладення) проблеми з алкоголем?
Бережіть своє здоров`я, а якщо і це для вас не головне, то бережіть гроші. Як правило, посиденьки з алкоголем обходяться дорожче, ніж із апельсиновим соком. Ой, забула, що обіцяла не вчити нікого, як жити… Ви самі знаєте, як інколи посидиш десь, а потім зранку думаєш, що та, остання, пляшка була зайвою, бо розійшлися б по хатам, а не «водили козу» і не закривали б усі «заклади» міста. Як би це смішно не звучало, але одна знайома навіть сказала мені, що тепер мене вигідно кудись запрошувати, бо витрати мінімальні. Виявляється, не лише для мене, але й для інших)))
Свята не буде! Півроку без алкоголю, які я мріяла відсвяткувати шампанським, а далі як піде, святкувати не буду. Бо ці дні то для мене вже не є якесь випробування, яке я хочу, аби закінчилося. Це звичайні дні, нічим не особливіші за інші. І продовжувати термін «не вживання» я не збираюся. Бо терміну вже й нема ніякого. Просто в житті зараз немає причин, бажання та місця для того, що й дотепер було зовсім непотрібним.
Як же диво «книги тверезості»? Вам цікаво? А дива не сталося! Ті люди, заради яких затівала цю справу, так і не відмовилися від алкоголю. І це мене страшенно злило. Обман! «Книга тверезості» не працює! СТОП,СТОП,СТОП! А як же я? Як же моє ставлення до алкоголю тепер? Я ж вписала в книгу і своє ім`я. Мовляв, така-то, така-то обіцяю не вживати, не дарувати, не розповсюджувати і т.д. в такий-то термін. Для мене ж усе спрацювало! Можливо, в цьому і є секрет книги.
Ця історія для мене ще плюс один урок від життя: вірити потрібно, безумовно, але бажання, зусилля, терпіння та конкретні дії збільшують вірогідність дива на 98%.
