Першого лютого, у день оприлюднення факту купівлі-продажу активів телеканалу «Інтер», загальна увага була прикута до суми оборудки та фігурантів самої справи. І майже непоміченим залишився демарш Партії регіонів та її підрозділу – Генпрокуратури. Всі регіонали і прокурори демонстративно проігнорували прямий ефір з Ганною Безулик, залишивши останню сам на сам з опозиціонерами шукати справедливості у поновленій справі щодо вбивства Євгена Щербаня.
Саме це, а не міфічних 2,5 мільярда доларів чи ім’я справжнього власника «Інтера», мало б заінтригувати суспільство. Здавалося б, чи варта уваги така дрібничка, як чиясь відсутність на якійсь телепередачі, коли на кону такі захмарні суми? На мій погляд, варта, якщо пригадати, що диявол криється в деталях.
Деталі у тому, що від участі в ток-шоу «Справедливість» на «Інтері» відмовилися не тільки свідомі регіонали Ганна Герман і Микола Рудьковський, які напередодні підтвердили свою участь, а й поголовно всі більш-менш адекватні члени ПР, яких намагалися запросити замість «саботажників». Це може означати лише те, що рішення про бойкот «Інтера» ухвалювалося на найвищому партійному рівні.
За що ж і на кого могли образитися регіонали? Навряд чи на Валерія Хорошковського, який «загнав» свій актив не в ті руки. Бо телеканал давно рахувався за ним лише номінально. Ще у грудні 2008 року посол США Вільям Тейлор звітував Держдепу, що Дмитро Фірташ «придбав 61% акцій української медіагрупи «Інтер», яка є власником і співвласником семи каналів та інформаційної агенції Ukrainian News Agency». (Цей звіт був оприлюднений у грудні 2010 року на сайті Wikileaks.)
Пан Хорошковський мляво намагався спростовувати цей факт, посилаючись на те, що пан Фірташ має лиш опціони на придбання «Інтера». Варто нагадати, що саме Фірташ іще далекого 2002 року профінансував виборчу кампанію до Верховної Ради «Команди озимого покоління», список якої очолював саме Хорошковський. З депутатством він тоді пролетів, але амбіції залишилися.
Пану Хорошковському давно настійливо радили «віддати» телеканал у «хороші руки» й за розумну ціну. Той пручався, допоки стратегічний товар легко «придбався» Фірташем і начебто в політичних інтересах Сім’ї.
Я ж думаю, що, насправді, Фірташ разом з Хорошковським розіграли блискучу комбінацію, в результаті якої «Інтер» лиш юридично відійшов Фірташу. При цьому оголошена ціна покупки у 2,5 мільярда доларів – це сума, не підйомна навіть для спільних Сімейних зусиль. Давні партнери (ще з часів «озимого покоління») зіграли, як учив котолуп Михайло Чечетов. Тільки цього разу «развели как котят» не регіонали, а їх самих.
Де ж «справедливість»? – обурилися до глибини партійної душі регіонали і на знак протесту проігнорували програму Ганни Безулик.
Далі буде.
