Свій епос чи навіть баладу про прекрасну Єлену хотів би розпочати із означення. Бо «Єлена» може стати й збірним образом як причина, особливо коли йдеться про Трою, а вірніше про метафізичну падляну під кодовою назвою «троянський кінь».
Як пригадуємо зі шкільної лави, молодий Паріс дуже тенденційно поділив яблуко між безсмертними богинями – чи то, будучи морально нестійким і ласим до чужих жінок, чи то, будучи великим естетом, замість мудрості, удачі, слави і звитяги принц вибрав Афродіту і її дарунок – прекрасну Єлену. Як пізніше мовив через кілька тисячоліть невідомий автор безсмертної поеми ”Семен Залупа”
”А наші прадіди вважали,
що світ своїм добром і злом
як це з історії помітно,
стоїть на потці непохитно,
підпертий прутнем, що колом”.
Весь підступ полягав в тому, що присягнувши про мир на могилах своїх полеглих братів, воїни великої Еллади змайстрували із штахетів коня і подарували його троянцям в знак вічного миру, любові і прощення. Цим дарунком мали втішитися боги і люди їм підневільні, бо прийшов час відновити справедливість і мир. І коли троянський кінь був прийнятий городянами, як нині модно казати – поданий до реєстрації і одобрений в першому читанні – коли радість від миру і справедливості потекла вином і піснями, еллінська зондеркоманда вночі зробила свою справу. Ворота Трої були відчинені, а всі наївні до клятв і піару лохи – вирізані до ноги. Оскільки, троянський нарід мав сильного духа (як і наш – принаймні, ми таку мантру повторюємо), якого «правди сила ніким звойована ще не була», то цілеспрямовані еллінці до основи зруйнували мури Трої і розорали те місце, де жили ті розівлені виборці (вибір також свій робили)… Є над чим подумати. Якби не геніальний француз, то ніхто б і не повірив, що колись було таке славне царство.
А тепер про «Єлену» – кажуть, що є така думка в тих, в кого тече блакитна партійна кров, обирати його в парламенті, оскільки справа про всенародне голосування в 2015 році є сумнівною. Ну але й зміни такі провести до Конституції – теж в принципі «пальоно», тим більше, коли чемпіон з боксу зайняв трибуну і явно демонструє парламентській братві: «хреню вам, а не вишень»… А коли Вищий адмінсуд собі увірував, що приймати неправосудні рішення, із порушеннями всіх строків – то ніц страшного – писок не холява, то, так звані, «незалежні депутати» отримали чергову порцію мотивації «гризти землю». Потрібно під якимось приводом розпочати процес «уточнень і поправок» до Конституції, ясне діло – під якимось благородним соусом. Наприклад – про відкликання народних депутатів. Люди ж їх все одно не люблять. Та й опозиційним силам можна дулю показати. І то все можна буде назвати політичною реформою. Навіть потім можна буде самому поборотися на камеру, мовляв «велика регіональна пісочниця» все спаскудила…
Будьмо уважні – маємо в своєму краю коня, подарованого (благодійного) коня, троянського коня, ДЕРЕВ’ЯНОГО коня…
