Некомерційна реклама китайської побутової техніки
Все починається в житті з малого:
З зернини хліб, з промінчика зоря.
І Ленін теж свою дорогу
Почав колись з малого букваря.
Буквар 80-их.
Хліб – усьому голова.
Українське народне прислів’я
…А я стою, похилившись, думаю, гадаю
Як то тяжко той насущний люди добувають…
Тарас Шевченко
Кажуть люди, що риба гниє з голови… Вибачте, люди добрі, але мається на увазі із голови кожного і аж ніяк не йдеться виключно про бригадира, майстра цеху, начальна, мера чи голови ОДА, вищого керівництва держави. Гниль починається в кожній голові, просто чим більша голова – то все більш помітною є ця гниль. І часто, за біблейським мотивом, своєї колоди в оці не бачить ніхто, зате шкапку в чужому оці видно добре.
Живемо в суспільстві, де кожен намагається обдурити свого брата, а потім кожен довгими зимовими вечорами лає владу і ту «риб’ячу голову», з якої думається, ота гниль починається…
Отже по порядку.
Купив хліб, і все було б добре, якби не думка про те, що я нічого не знаю про ту хлібину. Хто ти? Чи маєш ти в собі ГМО, від якого щурі вже в третьому поколінні стають безплідними? Чи ти може якась новітня суміш, котру навіть дурні кури не їдять? Захотілось почитати етикетку, але ж не на кожному буханцю таку знайдеш…
Подумалося, що до етикеток доберусь пізніше, спочатку зважимося… Хліб заважив аж 620 грамів… Не хочеться ідеалізувати колишні часи, але такий самий на вигляд хліб раніше важив 850 грамів… Виробник, економлячи 230 грамів на кожній хлібині, фактично кожну четверту хлібину «пече» із повітря… Іншими словами, ми із вами 7 днів в місяць платимо за неіснуючу хлібину, це близько 28-30 гривень. Якщо рахувати що виходить за рік, то ми 91 день (а це цілий квартал!) платимо за неіснуючу хлібину, за ті 230 грамів, що вкрадено із «правильного хліба» - близько 365 гривень… Що так полегшило хліб, чи не хімічні штучні додатки? Це так підприємства-виробники хліба дбають про своїх братів громадян України?
Дійшла справа і до етикеток. Читаючи положення держстандарту ДСТУ 2120-93 «Хліб із житнього та суміші житнього і пшеничного борошна», особливо пункт 7.1.:
«На споживчій тарі з хлібом із житнього та суміші житнього і пшеничного борошна повинно бути маркування державною мовою України, що містить у доступній для сприймання формі інформацію про:
– найменування виробу;
– назву та повну адресу і телефон виробника, адресу потужностей (об’єкта) виробництва;
– масу нетто, кг;
– склад виробу у порядку переваги складників, у тому числі харчових добавок та ароматизаторів, що використовувались у його виробництві;
– калорійність та поживну цінність виробу із вказівкою на кількість білка, вуглеводів та жирів у встановлених одиницях виміру на 100 грамів харчового продукту;
– кінцеву дату споживання «Вжити до» або дату виробництва та строк придатності;
– номер партії виробництва;
– умови зберігання;
– штрихове кодування (у разі обов’язкового введення);
– познаку цього стандарту.»
Певен, що нічого цього більшість споживачів не бачить при покупці хліба.
От і думається, хіба вже така дорога справа придбати електричну хлібопіч і самому виробляти хліб? Так, справа марудна, з кожним днем наближаємося до натурального господарства, але ж є певність в тому, що буде на столі. Тепер, як ніколи, актуальний вислів «Хочеш зробити добре – зроби сам».
А Ви як гадаєте?
І чи є у хлібопекарських підприємств проблеми із несвіжою «риб’ячою головою»?