Міліція обласного центру зажадала від керівництва міста фото і номерів телефонів депутатів. Буває. Видається, що там тепер багато хто працює, хто прийшов «по оголошенню» чи з нудьги...
Якби у Миколи Вітенка був друг із почуттям гумору і не заангажований у політику, то міг би порадити зробити костюмну фотосесію депутатів для МВС. Наприклад, сам секретар міськради міг би спокійно приміряти головний убір індіанського вождя ірокезів — вінець із орлиних пір’їн як символ величі, містичної влади і зв’язку із Великим Духом, себто Тягнибоком… Хтось інший, хто опікується землею, міг би собі присилити циркуль на шию… У тату-салоні для комісії по бюджету могли б легко для фото зімітувати всі популярні сьогодні рисунки боді-арту. Члени комісії із освіти і духовності запросто могли б приміряти собі кардинальські сутани, голова комісії — костюм сестри милосердя — якраз був би люкс… Комісія із будівництва могла би запросто позувати біля бетономішалки, а депутати, які розглядають депутатську етику, — в образах хуліганів та інших асоціальних елементів. У місті Станіславові не бракує ані фотографів, ані лахів для реквізиту у секонд-хендах… Бракує фантазії для того, аби на дурниці не відповідати серйозно. Бо у такий спосіб дурниця освячується.
На маразми міліції немає іншого способу реагувати, як давати неочікувану відповідь… Натомість, ми бачили, як серйозно це було сприйнято: секретар ради взявся повчати «народне ополчення», ще й згадав кілька норм закону, які туди пасують, як корові сідло…
По темі питання…
По-перше, фото депутатів міськради не є і не може бути конфіденційною інформацією, принаймні, з трьох причин: 1) органи влади і їх посадові особи діють гласно, а фото висять на сайті міськради у розділі «Депутатський корпус» 2) депутати є публічними особами місцевої політики, тому ступінь приватності у них значно менший, аніж у рядового громадянина — зображення депутата не може захищатися ЗУ «Про захист персональної інформації», і це перекреслює сам зміст «депутатства» — як «представника», якого, навпаки, всі мають знати і мати до нього простий і зручний спосіб зв’язку; 3) багато хто із нинішніх депутатів, ще коли балотувався, то писав у виборчі територіальні комісії відповідні заяви, де з-поміж прагнення стати депутатом було записано і таке: «у зв’язку з участю у зазначених виборах даю згоду на оприлюднення біографічних відомостей». Окрім того, по стовпах, із порушеннями правил благоустрою, висіла достатня кількість зображень нинішніх депутатів, у тім числі із зазначенням номеру телефону…
Агітація під час місцевих виборів 2010 в Івано-Франківську. Фото Ігоря Ткача
По-друге, приватність номера мобільного телефону у депутата так само нижча, ніж у звичайного громадянина. Грамотні депутати, маючи намір захистити свій особистий номер, по якому спілкуються із сім’єю та друзями, колегами, заводять собі ще один номер — службовий, котрий і є публічним, на котрий можна додзвонитися. Це ж так просто. Більше того, у цій країні поки що немає обмежень щодо кількості номерів телефонів, тому їх можна міняти щогодини чи частіше.
Спільнота громадська, бачачи, як посадовець «смалить», має повне і беззаперечне право іронізувати, критикувати або чинити іншу «наругу» над посадовцем, у тому числі вказуючи на конкретні факти і вставляючи їх у художнє оформлення. Лаяти владу — це невід’ємне право, оскільки владу відрізняють дві речі: делеговані повноваження і відповідальність. Замість того, аби у кабінеті у себе повісити два плакати «Що це таке?» і «Як це заважає роботі?» і через ці дві тези пропускати всі поточні питання, секретар Івано-Франківської міської ради Микола Вітенко не знайшов іншого способу, аніж публічно і письмово натякнути на олігофренію своїх критиків… тобто — їх вроджене слабоумство… Ви це серйозно, ясновельможний секретарю?
Скрін зі сторінки у соціальній мережі Facebook
Відпустка чиновника не дала результатів… Як видається, робота в ОМС зараз не дуже легка, тому і незрозуміло — звідки така наснага до створення труднощів собі і колегам, пошук нових ворогів у середовищі медіа і створення ситуації власних іміджевих втрат?...
Більше творчої енергії! Надмірна поважність і зверхність, хамство дуже не пасують молодим і перспективним людям.
P.S. Можливо, поетичні рядки Володимира Гарматюка Вас надихнуть?!!
Як посмів ти просити мобільного
Депутатського, ще й без дозволу?!
В тебе ж рожа – кшталту дебільного..
Умовиводом олі-гофрована!!
Не потрафиш допетрати змістів ти,
Що в екстазах кувалдово-рупорних
Нависають над втомленим містом цим
По залах сесійних і слупами.
А як спробуєш – мегафоново
Прогримить щось тобі над вухом
асфальтовано-перепорпаним
Фальш-фальцетом героя-зуха
(Прошу вибачень в Андруховича –
Довелося позичити риму…
Я віддам, я відсАпаю.. що ж іще?
Я – по трубах до Криму й Риму…!!)
Та нема ситуацій патових
Кандидат – він також людина.
ЗнАйде виборець кілька матів ще
Як прийдеться козі до сіна…
(contra spem spero)
Володимир Гарматюк