Євромайдан потрібен багатьом.
Ну от! А казали, що ваші круглі столи, конференції, зібрання, розмови в купе потягів, теревені в готельних номерах і посиденьки по соцмережах нічого не варті. Країна, незважаючи на погоду вийшла на вулиці. Одним словом, «Майдан 2.0»… — open beta version…
І, справді, в ці дні приємно спостерігати, коли наші сусіди, друзі та знайомі публічно висловили свою позицію. Власне і вибором таку позицію назвати важко, адже слава Богу багато нашого люду за кордоном було і на власні очі все виділо.
Як влучно, хоч і доста образно висловився Лесь Подервянський: «когда у вас в одной руке мороженое, а в другой — говно, то вы все равно выберете мороженое. Вы знаете, что мороженое намного опасней: оно холодное, от него может быть ангина, оно сладкое, от него может быть диабет. Но это все равно мороженое, а не говно. У нас нет выбора, мы должны быть в Европе»…
Тут все ясно –— «Україна це Європа».
Для того, щоб малювати паралелі слід емоційно доторкнутися до обидвох майданів – зразка 2004 і 2013 років і спробувати знайти спільні і відмінні риси. Спробуємо подати штрихи…
Громадянин. Врешті, окремий громадянин дав волю своїм емоціям. Кожен заслуговує на краще життя, на достойні умови. Люди пам’ятають триклятий совєцький союз і його «достопрімєчатєльності», люди також бували і в Європі. І це нормально, коли обираєш гідне життя, достаток. Щоправда є невелика поправка — такий достаток є можливим там, де є свобода, де є повага до прав людини, де є гуманізм, плюралізм думок. Там, у тій Європі живеться трохи краще не тому, що вони заробляють більше, а вони заробляють більше, бо притримуються високих (принаймні інакших) стандартів. Громадяни хочуть у Європу і найбільше обурення викликає те, що Янукович — одна людина (також одна, як і Тимошенко) стають на заваді європейському вектору. Воля одного проти волі сотень тисяч і мільйонів. Праведний гнів, почуття власної гідності, сили свого слова, відчуття життєвої надії для своїх дітей, перспективи для себе і своєї справи стали тим мотиватором чому люди вийшли на #євромайдан. Звичайно, не можна применшити і ролі опозиційних сил, від яких надійшло і автору цих рядків дві sms із закликом іти на євромайдан — про це дещо пізніше. Майдан — необхідний для громадянина аби відчути себе більш достойно аніж це було досі. Це утвердження себе як європейця, відновлення віри в своїх знайомих і сусідів (неясно тільки хто пише по стінах в під’їзді), відчуття плеча. Для гарячої молоді –— шанс відчути ті емоції, котрі неможливо передати – це відчуття власної величі, значущості, відчуття фронту прогресивної боротьби, гордість за свою країну, за своїх батьків. Майдан вже давно був необхідний. Між іншим – громадянину глибоко по цимбалах хто підпише цю угоду — чи Янукович, чи дідько варґатий — головне результат. Зараз громадяни працюють на результат — і це головне. Що радує більше, то це те, що наш рівень розчарування не впав нижче спортивної позначки. Неважливо скільки разів хто упав, важливо скільки піднявся і встав…
Міліція. Міліція (смішно й сказати, дослівно – «народне ополчення») тільки зовні виглядає така монолітна, а насправді в головах бійців рояться різні думки. Для вірних Януковичу силових керівників – це унікальний шанс «обкатки» в польових умовах, це «повстання lights» дасть змогу ротним внести корективи в бойову і організаційну підготовку рядових для справжнього повстання. Рядові тим часом згадають директиви із психологічної і тактичної підготовки особового складу, пробують на своїй шкірі різні емоції натовпу – від поцілунків до відвертої зневаги і ненависті. В досвіді міліціонера — вкрай потрібна річ. Окремі рядові думають «і нащо воно мені було треба?». Думки різні. Також ведуться польові дослідження на тему «як натовп реагує на ідеологічні маркери, яка глибинна температура протестувальників» — інакше для чого було стільки «Беркуту» для охорони пам’ятника Леніну? Спогади про щасливу піонерію? Громадяни повинні пам’ятати, що все що робиться, говориться і думається на євромайданах, поститься в соцмережах і обговорюється там — активно аналізується. Тому, варто бути відвертим і сміливим, але без понтів. Про відео та фото звіти говорити й нічого, вже звичне, на таке увагу ніхто не звертає. Інформація силовикам потрібна для ввідних даних по одному питанню: наскільки маніпулятивно підконтрольною чи керованою може бути громадянський рух на майдані зразка 2013 (2015-2017) року?
В душі не хочеться в таке вірити, але так, як акція «Україна без Кучми» передувала «Помаранчевій революції», так нинішній #євромайдан є вступом у справжню революцію. Окрім того, силові структури мають пречудову нагоду на євромайдані як проявнику засвітити молоді пагони лідерства в студентському і громадсько-молодіжному середовищі. Трохи специфічної роботи із таким контингентом і буде традиційний результат — одні скурвляться і будуть співпрацювати з органами (дехто навіть стане депутатом якоїсь ради — таке вже було), деяких відпустять просто так, без потреби використовувати, окремих буйних і принципових посадять або за надуманими причинами, або по верхній планці — пізніше їх забудуть всі, окрім родичів і найближчих друзів. Принаймні, для побудови агентурної мережі золотий час. До слова сказати, навряд чи міліціянтам на повному серйозі дали команду «фас», все відбувається в рамках пристойності. Без кийків, газу і кількох арештів не обійдеться. Бо ж провокатори з різних сторін — і окремі в погонах, і окремі в костюмах «abibas», деякі навіть були на сценах євромайданів по всій країні.
Опозиція. Опозиція зробила багато для того, щоб цю махіну під назвою #євромайдан зрушити з мертвої точки, особливо мова йде за малі і середні міста. За це варто подякувати оплесками стоячи. Тепер основна задача, як (!) альтернативної влади — організувати можливості для громадян для висловлення власної їх позиції. Не варто із трибун повчати хто сопляк а хто ні, хто більше любить Україну і Європу. Зверніть увагу як багато людей готові їхати в столицю і підтримати #євромайдан, але їх роботодавці не поспішають оголошувати перерву в роботі як це було в 2004 році. Хіба причина не в тому, що політики не мають достатньо довіри? Важливо не бавитися «в Ющенка», не говорити надто пафосних слів, із надривними інтонаціями — то ж євромайдан як не як. Поки що широка громадськість більш менш контролює і пильнує щоб нікому із самозванців не норовило «очолити» цей рух і стремління у Європу. Не має бути ніяких партійних прапорів, це брендування території нікому із тих, хто на євромайданах не потрібне. Окремим ризиком вбачається, що окремі громадські діячі «заразилися зірочкою» і активно торгують фейсом (в поганому значенні цього слова) не менш завзято аніж їх брати політики, перетягуючи на себе роль «поводирів». Не має бути ніяких «професійних революціонерів», особливо зі стажем. І заради Бога, було б добре якби перестали врешті нафталінові лозунги проголошувати (особливо стосується тих, кому так і не вдалося їх реалізувати), скандувати гасло «Юлі — волю!». Не для того люди прийшли на євромайдан, не підмінюйте поняття. Юлі (і багатьом іншим політичним в’язням) воля можливо й буде, коли буде справедливий і незалежний суд, а він буде тільки тоді, коли європейські цінності, такі нам близькі, засяють на Київських пагорбах.
Виконавча влада. Багато вже і говорилося і це видно неозброєним оком, що Президент блефує на обидва боки. Ніякі цінності — ні «єдінства братніх народов», ні цінності європейські — свобода, верховенство права, демократія не є для гаранта нині чимось визначальним. Так само як і не є визначальним примноження статків про які багато говорять (що не можна сказати про армію кровососів). Віджато доста багато майна та інших активів і немає ніяких перепон до продовження таких акцій в глибину. Зрештою, можна непосильно підняти побори за комуналку, майно вилучити за борги і тримати всіх оптом на векселі. Можна як нині вже в незапам’ятні часи обкладати податком кожен комин чи фруктове дерево, встановлювати споживчу норму повітря, воду з криниць прирівняти до видобування надр — все це геніальний Мінздох може впровадити, і так вже багато чого є. Для Президента основне зараз — це гарантії майбутнього, збереження тенденції, принаймні гарантії безпеки і недоторканості своєї особи, власної сім’ї та всього нажитого. Росія надасть тверді гарантії? Бісмарк писав, що «договір із Росією не вартий того паперу, на якому написаний» – чиста правда. Європа надасть гарантії? Європа в історії вже не раз жертвувала Україною в своїх геополітичних інтересах, та й не в правилах ЄС надавати гарантії диктаторам-початківцям… Які варіанти? Коли гарантії примарні — булавотримачу хочеться по простому, по житейськи зірвати бабла і свої непрості питання закрити самому. Бабло просто так ніхто не дає, треба надувати щоки, загравати, відряджати цілі косяки дипломатів, «мы, конечно, клянемся…», погоджуватися на «смотрящего» за баблом… Чи так є? І що ми маємо?
Якщо товариство пригадує, ще 4 вересня 2013 року пан Янукович популярно пояснив усій фракції Партії Регіонів ВРУ чому треба йти в Європу. Були звичайно і ті що сумнівалися, але Президент був переконливим: «А тепер встаньте хто проти?»… Ніхто не встав. А тепер повернімося до Азарова, котрий «без відома Президента» призупинив процес євроінтеграції – хтось в таке вірить? Та вони б собі ноги пообсикали, але без відома нинішнього Президента такого б ніхто не втнув. Де сьогодні Ігор Марков? Але тут є цікаве але… Цього року 17 грудня основоположнику новітньої літературної мови Міколі Яновічу виповниться 66 рочків від уродження. І так вже пора такий експонат «списувати на берег», то чому б не поюзати цю фігуру для збереження інтриги до самого самміту у Вільнюсі? Якщо треба буде відправити у відставку – не страшно, чоловік і так піде на відпочинок. Це здається логічним.
На нашу думку, Азаров, «призупиняючи» євроасоціацію дає предмет для переговорів із Путіним, торгуючись за гроші і безпеку (що немаловажно). Відомо, що керівником в особистій охороні Президента – громадянин РФ. Ймовірний кат Президента очолює його охорону, – непогано, містер Путін! З іншою сторони, гарант нічого не призупиняв, навпаки в Карпатських лісах потай веде переговори із дипломатами ЄС. Янукович вже заявив, що «як батько не може залишити сім’ю без хліба», отже є надія, що сам Президент очолить євромайдан, надає щигликів «нєгадяю» Азарову, подякує народу за підтримку, як це вже зробив голова Івано-Франківської ОДА Василь Чуднов, опозиції нічого не залишиться як в істериці закричати зі сцени «Юлі — волю!» — і цим вся енергетика #євромайдану буде спаплюжена. Бо основний тренд євромайдану-2013 — майдан без політиків і без старих гасел. Вже сьогодні в голосах політичних фігур, що стояли на сцені і так відчувається забагато пафосу. До них не доходить, що «ровер вже не їде», криків «Ющенко — так» вже не буде, бо кожен, хто стоїть на майдані зразка 2013, маючи досвід 2005-2007 років є величезним романтиком і скептиком водночас. Фальш вгадується з півслова. Отже, якщо все розвиватиметься так, то майдан дуже вигідний Януковичу, велелюдний, мирний майдан. Для «годиться» дадуть комусь кийком по бебехах, ясне діло, пустять сльозогінного газу. Але майдан потрібен Януковичу, щоб Вовочці кегебісту сказати те саме що й колись Кучма: «Да поймите Вы, Украина уже не та, нельзя к людям идти танками…» З іншої сторони, Президент України сам дарує Європі майдан як аргумент, аби та не опускала руки і таки вірила до останньої миті, що все вийде. І не просто вірила, а активно клацала на калькуляторі… Як думаєте, чому події майдану висвітлюють усі ЗМІ (а не як колись «5 канал»), свобода слова і журналістики? При Януковичу? Європа!
Тим часом сам Янукович, уточнить дві бюджетні пропозиції – з боку Європи і Росії, а також ті умови, що підуть «в нагрузку» і прийме рішення (як варіант — підкине монетку). Тому то візит на самміт не скасовано, але підготовка до ТС ведеться. Шансів на підписання асоціації –— менше 2%, але вони є.
От і виходить дивина — євромайдан потрібен нам як громадянам (навіть якщо ми розуміємо, де нас використовують), Януковичу, опозиції, депутатам і майбутнім кандидатам в Президенти, діячам, що вже прицілились на місцеві вибори 2015 року, самій Європі і окремим єврочиновникам.
Мотиви різні — дійсність одна.
Дай нам Боже всім здоров’я і довголіття. Увидіти асоціацію, а може й дійсне членство.
P.S. Оптиміст – іноді погано поінформована людина.