Останній місяць-другий, ми мали можливість спостерігати яскравий «парад партійних конференцій», що звичайно не може не наштовхувати на сумні роздуми про парламентські вибори… Партії влади до них готові точно, а інші – маємо підстави для сумнівів і пересторог… Активізувались як і загальнознані партії, так і ті, що в політичному житті Прикарпаття досі нічого не значили, як наприклад відносно нова партія «Рідна Вітчизна», оновлена «Українська партія» чи більше знана в центрі країни «Нова політика» , котру на Прикрапатті, до речі, очолює колишній калушанин Тарас Дитко. Партія регіонів окрім амбіційних планів зосередити в одному кулакові всю владу, що були висловлені на партійній конференції, також має намір працевлаштувати без виключення всіх своїх партійців, якесь суцільне «де жа вю» про «керівну і спрямовуючу силу» часів СРСР... Мабуть, таким нехитрим «мережевим маркетингом» і дійсно збираються досягти позначки 70% підтримки регіоналів на Прикарпатті?
А у світлі останніх подій «відновлення справедливості» по справі Гонгадзе це виглядає ще й специфічно. Президент заперечує свою безпосередню причетність до відкриття кримінальної справи проти Кучми, але в цьому чисто по-людськи можна і сумніватися…
Спеціалісти прогнозують, що вибори будуть надзвичайно складними та більш брутальними, аніж місцева кампанія 2010 року. Організатори місцевих виборів зробили відповідний аналіз переваг та недоліків запропонованої системи та поставили додатковий ряд запобіжників, що мали б забезпечити перемогу й до Верховної Ради. Якщо влада зможе чисельно закріпитися в парламенті, то замкнеться коло повноти влади в країні. Вся влада (а з нею і відповідальність – про це часто забувають) буде зосереджена в одних руках. Оскільки, судова гілка влади де факто є смертельно хвора на корупцію та фактичну підконтрольність Адміністрації Президента, ЗМІ або зазнають серйозних утисків влади або ж масштабно займаються самоцензурою, виконавча вертикаль виставлена по васервазі навіть стрункіше, ніж за Кучми, – залишається дві речі – поставити на коліна парламент (який і так більше схожий на «цирк під куполом», де роботу роблять 5-7 клоунів, а решта звичайні статисти, що сповна за народні гроші насолоджуються своєю недоторканністю), ну і ще можна внести невеличку правку у текст військової присяги, викресливши там слова про народ України… Аж тоді певно і настане покращення… Звичайно тільки у випадку, коли ми перестанемо скиглити і візьмемося за лопату... Такий розвиток політичних подій чимось по аналогії схожий на розтиражовану загрозу Нібіру для Землі.
Філософія нового закону про вибори яскраво проілюструє «дишло до воза», де закон пишеться під конкретну ситуацію і під конкретні партії чи конкретних людей. Проблема універсалій і системних принципових підходів залишається відкритою… Сам текст майбутнього закону старанно приховують від очей громадськості.
Фактично, «під кандидатів» будуть «кроїтися» округи, слід чекати широкомасштабного використання сірих грошей, відвертих торгів голосами, нечуваний тиск та адмінресурсу щодо тих, хто має хоч якийсь авторитет в суспільстві, бізнес чи вплив на трудові колективи, будуть використані маніпулятивні юридичні та інформаційні технології. Не виключається, що у вир політичного протистояння за ту чи іншу сторону будуть втягуватися правоохоронні органи, армія та спецслужби країни. Такий розвиток подій взагалі б знівелював сам термін «вибори» – за визначенням. Четвертій гілці влади відвели функції «холуя, що обслуговують своїх господарів», як днями висловився народний депутат та акордеоніст Ян Табачник (і взагалі – «табачників» в Україні, як явище політичне та соціокультурне, – чомусь стало забагато, як на наш погляд).
За медійною політичною модою не відстає і Калуш, де контроль над міськими ЗМІ поступово стає стратегічним елементом майбутньої передвиборчої гонки. Зважаючи на такі заяви посадовців, цікаво чи буде в місті хіміків розростатися громадянський рух «Стоп Цензурі»? І навіть якщо й так – проти кого буде направлена так акція – проти дій міського голови чи проти дій колишнього вчителя географії Галини Романко? Важко прогнозувати, але цього гуманітарного заступника, ймовірно, принесуть в жертву якщо піде щось не так, адже нещодавно заради «безкоштовної медицини» так і зробили.
Цікаво, що на партійному з’їзді 10 квітня 2011 року мер Калуша був в офіційному одязі - костюмі та краватці, а не в джинсах і светрі, як звичайно. Пригадуються слова Ігоря Степановича: «Я одягну галстук тільки тоді, коли Калуш стане європейським містом», - певно ми з вами і не здогадувалися, що вже з десятого числа живемо у європейському місті. І бруд та бездоріжжя із півметровими ямами на вулиці Павлика тут не перешкода для високого статусу європейськості!
Почався новий виток тотальної фальші і фарисейства. Не минути біді, якщо народ і справді, за рекомендацією прем’єра, візьметься за лопати, граблі і головне — наклепані коси...
