Карикатура Андрія Петренка в Twitter
Насправді їх було троє.
Порошенко, Тимошенко, Бойко.
Відсили, п’ятеро-восьмеро (Порошенко, Тимошенко, Садовий, Гриценко, Ляшко, Бойко, Вілкул, Кошулинський) тих, хто насправді боровся за президентську булаву. Решта прицілювалися на осінь на парламентські вибори.
І всі кандидати мають свій антирейтинг або пояснення виборців «чому не буду голосувати».
Порошенко – уособлення влади, на думку виборця відповідальний за всі негаразди і несправедливість в державі, за повільні реформи, за кадрові призначення, за ігнорування суспільних запитів. Суспільство має травму із Майдану і з фронтів – від цього нікуди не подітися.
Тимошенко – несе політичну відповідальність за всі свої попередні історії, за брехню та маніпуляції, популізм, за Лазаренка, за газ, за колдфлю, за портрет на Йолці, за лабутени на візку, за невидимий батальйон «Батьківщина»…
Садовий – не запропонував нічого окрім критики, просто варив какао і бавив пса… Львів’яни можуть багато за Садового розказати, тому – їдьте до Львова, не так на гастротури чи екскурсії, але й на спілкування з львів’янами про політику також.
Гриценко – вже в минулому виявляв свою неспроможність, нерішучість і боягузтво і ці його постійні стогони про свою чесність. Не можна будувати руйнуванням.
Ляшко – давно відомий своїм популізмом, скотиняцтвом, постановочними кадрами із допитування полонених, постійними виграшами в лотерею тощо.
Бойко, Вілкул – кандидати які «за мир», хоч самі є винуватцями і пособниками війни. Хто «за мир» (насправді «перемогу») на українських засадах, за цих кандидатів голосувати не може.
Кошулинський – виважена порядна людина, але за «файним хлопцем» більше нічого немає, нема спроможності - для думаючого виборця незрозуміло що кандидат робить в зграї націонал-соціалістів.
Назбиралося багато голосів «проти всіх».
І технологи замість позначки «проти всіх» написали Зеленський.
Голосували не так за Зеленського, як проти Порошенка, Тимошенка, Ляшка і всього старого ешелону політиків. Виборці регіоналів та інших «русскіх» також виросли – частина проголосувала за Зеленського – «за мир», але проти старих політичних упирів Бойка і Вілкула.
Голоси Зеленського – це протест, це «х@у вам, нанашку, а не черешень!». Це важливо знати й розуміти.
Звичайно, Зеленський зібрав також і частку тих, хто живе в телевізорі, також і частку пріснопам’ятних «дебілів» - але вони є в кожного кандидата і рівномірно пропорційно розподілені.
Тому, про «дебілів» не варто так дуже поширюватися, краще сказати що це «твердо обурені виборці».
Обурені настільки, що через свій гнів і ненависть ладні свою державу занурити в хаос.
Причиною агресивних криків в соцмережах, які можна зрозуміти також (а це не тільки пріснопам’ятні порохоботи), безумовно в тому числі є погане залізничне та автомобільне сполучення в країні.
Якби ми подорожували власною країною більше – то знали би, що десь є українці, які думають ще по інакшому, аніж ми. І лишається спілкуватися, вести дебати.
Спільна позиція можлива тільки через спілкування. А будівництво спільної хати не може ґрунтуватися лише на протесті, має бути спільний план.
Хотіли показати політикам дулю (я би навіть сказав: голу сраку) – показали. Тепер до роботи.
Чим треба громадянам дорожити зараз – справжньою конкуренцією. Нагадую, в деяких країнах її немає зовсім: ні справжньої, ні показової.