Олег Ущенко

Публікацій: 35

“Я теж розуміюся в телебаченні. Я віддав заміж двох доньок”

...Передайте панові дириктожеві, же ми не хцемо його мебльованє, бо, якщо від вас трудоватіє ґлова, то від його крісел бендзє трудоватіти дупа...

Цікаво, що у Європі відділи по зв’язках з громадськістю чи реклами традиційно очолюють люди з досвідом і не молоді. У нас бонзи садять у ті відділи своїх коханок або дітей. Вони через молодість і соціальний статус самозакохані, самовпевнені, готові повчати і сперечатися у чому не розуміються. До недавна такі розклади себе виправдовували, бо що реклама чи якісь зв’язки з громадськістю супроти того, що номенклатурники між собою домовляться. Нафік їм та громадськість. Але часи міняються...


Знімалися замальовки руїн фортеці. За цей час затесався один підприємець, який домовився, що за меблі в офісі лейбл його контори поставлять під час презентації “кіна”. Він для того навіть зобов’язався встарати добрі меблі на сцену. Бо його фірма якраз робила різні стільці, крісла, табуретки. Знімав оператор з Польщі - зубр своєї справи, який колесить по всій Європі. В процесі знімань приїхав лексус, з нього вийшло дві цьоці в міні. Одна, та що страшніша, але більше намальована, представилася заступницею директора з реклами і наказовим тоном заявила, що має зніматися ця пані.

Показала на подружку, представивши її, що то акторка з театру. Чому саме вона? — поцікавився оператор, бо у нас була ведуча всього циклу програм і про участь інших нам нічого не надходило. Бо ми так вирішили, сказала перекривленим намальованим ротом пані, даючи зрозуміти, що вона з нами забагато розмовляє. Хто ми? — допитувався оператор. Від здивування його польський акцент перетворювався на польську мову. Це вас має не інтересувати, - відрубала пані і рушила до машини, а подружці кинула. — Залишайся. Ви заважаєте, попередив оператор. Тоді ви нічого не отримаєте, скривилася у посмішці пані рекламістка, я про все розкажу директорові. І тут оператор видав, намагаючись добирати українські слова, щоби його максимально зрозуміли:

— Передайте панові дириктожеві, же ми не хцемо його мебльованє, бо, якщо від вас трудоватіє ґлова, то від його крісел бендзє трудоватіти дупа...


Ця півторарічна історія пригадалася у зв’язку зі схожою оказією нинішніх днів. Той хлопака, який буцім-то хотів реклами, і на попередній бесіді дивувався, чому він має платити за оренду камери і гонорар операторові, якщо у нього вдома є кілька відеокамер, сьогодні знову видав перл: “Слухайте, я теж розуміюся в телебаченні. Я віддав заміж двох доньок і на обидва кликав хлопців знімати весілля. Але ні один з них не хотів з мене такі величезні гроші. Майте совість, ви за тридцять секунд хочете в сто раз більше, ніж хлопці брали з мене за три години!” І треба з такими сперечатися?