Сьогодні був дивовижний випадок.
Під вечір ми заглохли, не доїхавши до Калуша.
Водій намагався дати раду двигунові.
Йдуть жінка з чоловіком. Привіталися. Розговорилися. Чоловік запропонував допомогти, бо теж водій. Ми розповіли, що веземо на поселення сім'ю з Харкова.
Жінка пішла. Ми у машині. Водій з тим чоловіком чинять мотор.
Обережний стук у скло. Дивлюся, а то та жінка, що йшла. Принесла у подолку пиріжків. Ще теплі. З яблуками. Каже, що мама якраз спекла.
Ми подякували, а вона просить не зачиняти двері. За нею ще сусідка. Принесла хлібину домашнього хліба і півлітровмй слоїк з тушкованкою.
Щоби довго вам не читати: поки лагодили мотор, то набралося і пиріжків, 3 півлітрові і 1 літровий слоїки з тушкованками, літровий слоїк смальцю, грудка смальцю у пакеті і така ж грудка шкварків, дволітровий слоїк зі шматками сала, слоїки з вудженими закрутками (шматок підчеревини, шматок сала, шматок ковбаси), кульок цукру, без кінця запитували чи треба бараболь, яблука. Навіть сушениць піднесли.
Наші люди — найкращі!
