У підвал лікарні, де ховалися люди, принесли немовля 5 днів від народження. Як тоді думали, єдину людину, яка вціліла під завалами після потрапляння бомби у багатоповерхівку.
Лікар серед галасу та вибухів навіть не відразу втямив про що йдеться, бо він лише заснув після зміни.
Загорнуту у куртку дитину поставили на стілець у куті, де ховалися літні люди, і на ту куртку мало не сів якийсь дідо. В останню мить лікар отямився і крикнув чоловікові не сідати.
Розгорнули, взяли крихітне немовля і віднесли до дівчат-породіль.
Малого там відмили і почали готувати грудьми.
У перший день йому стало краще. На другий - гірше. На третій - ще гірше.
У малого був опік. Педіатр сказав, якщо не відвізти в опікове відділення, то готуйте коробку від взуття.
І от один хлопака заявив, що заради такої справи він промчить швидше ракети та кулі і довезе дитину.
І довіз!
Приносять його в опікове відділення, почали оформоювати і тут медсестра пригадала, що у них з опіками лежить молода мама, яка сходить з розум, бо десять днів тому народила хлопчика, але у кінці пологів їм прилетіло, вона через опіки втратила свідомість і не знає, що з сином.
А через пару хвилин молода мама, плачучи, тула до грудей свого первістка.
