Люди, я не політик і навіть не лідер думок. Звичайна людина Божа.
Але штука у тому, що цих днів згадалася бесіда з польською режисеркою у 2023 році, для якої Україна та українська тематика не є останніми у долі її родини та інтересів.
Коли ми виговорилися про кіно, то мова зайшла про «ріал політік», як люблять вживати лідери думок, і вона тоді сказала, що була на заході, який також відвідали чинні польські політики, і серед іншого велася мова про те, що американська військова парасолька над Європою невдовзі зникне.
Я тоді почув ще багато цікавого. Йшлося про те, що вся ця колективна європейська безпека — лише міф, бо реально за все віддуваються Штати, а то їм обходиться дуже дорого на тлі ідеологічних диверсій російської пропаганди, яка працює бездоганно.
Ми тоді розмовляли не про політику, а про кіно. Вона кілька разів перепитала мене, чого ви нічого не робите, щоби розповідати людям правду про війну. Адже, у кожному клаптику інформаційного простору світу, де немає інформації з України, є інформація від нашого ворога. Тому в Африці чи Латинській Америці Маріуполь не знищений, а визвольний.
Лейтмотивом бурхливої бесіди був випадок на одному польському кінофестивалі, де від України був представлений фільм, який, мало того, що не мав нічого спільного з війною, був названий кінокомедією, хоча нічого смішного там не було, а під час його перегляду члени журі тихцем виходили на перекур. І на черговий вигук чому ви нічого не робите, я пояснив пані, що можу хіба обвішатися поясами шахедів і прийти у Держкіно. Інакше ту інфільтровану ворогами структуру не зрушити.
Розмовляли ми довго. Навіть порівнювали 39 і 22 роки. І тут виходило не на користь Польщі, бо українська верхівка не втекла. А зараз прийшов час переконатися, що тодішні розмови урядовців мали сенс — американська безпекова парасолька складається.
Чи складеться взагалі? Мабуть, що ні. Американці далі будуть помагати і захищати, але вибірково. Тобто вони будуть вкладатися зі своєю безпекою туди, де бачитимуть для себе певні сенси. І нам треба не панікувати, а робити так, щоби американці бачили сенс захищати Україну. Вже мовчу, що Європа повинна не просто створити власну безпекові парасольку, але й провчити ворога людяності.
Звісно, що на перший погляд, кіно від цього всього нібито далеко, але, якщо пригадати, що «кіно - найкращий пропагандист та агітатор», то стає зрозуміло, чому навіть в час війни кошти на українське кіно контролюються кланами, які до війни співпрацювали з ворогом.
Наші хлопці на фронті герої, але без добрих цікавих фільмів про них про це знаємо лише ми. А добре кіно про них - то частина тієї безпекової парасольки. Якщо не знімемо ми про них свій фільм, то його знімуть вороги і там наші хлопці будуть окупантами. Адже позавчора на запитання американців, чи збираються рускі повертати окуповані території, лавров навіть оком не моргнув:
— А почєму? Ета ісконно рускіє зємлі і ми іх только асвабаділі!
Але не треба думати, що російська пропаганда всесильна, вона поки-що просто не має конкурентів з боку українців. Все це нескладно виправити.
