Під час останньої поїздки до мами на Івано-Франківщину любов до старих фотографій, газет і листів вкотре змусила мене піднятися сходами на горище. Довго перебирав зшитки журналів «Радянська жінка», «Ранок», «Сільське господарство» і вже думав, що на той раз нічого путнього так і не знайду, бо хоч якісь цінні документи чи світлини давно дбайливо зберігаються в окремих папках. Але ж ні!
Увагу привернув старий коричневий блокнот, на якому батьківським почерком каліграфічно було виведено: «Господарський зошит». Розгорнув і зрозумів, що натрапив на справжнісінький скарб — кожен аркуш у ньому розграфлений на чотири стовпчики з датою, витратами і прибутками. Коли і скільки заробив, де і на що витратив, у кого позичив… Причому, перший надпис датувався листопадом 1978 року, тобто задовго до того, як я сам з’явився на світ, а це ж такий дрімучий СРСР. Круто? Круто. Тож почнемо.
Значить так, 20.XI.78 тапочки для малого (того, що старший) коштували 1 рубель.
21.XI.78 сорочка на вихідний день обійшлася для батькового гаманця у 9 рублів 80 копійок, а мішок крупів для худоби зробив дірку у сімейному бюджеті на цілих 20 рублів! Неймовірно!
Вже 1 грудня того ж року мама купила теплий шаль, який коштував 18 рублів, а тато виписав у колгоспі 1 центнер пшениці за 12 рублів. Майже місяць пропускаємо, бо якихось серйозних покупок не було хіба, що ремонт годинника за два рублі, два центнери буряків за 16 рублів у сусідки – Ірини Грицишиної і оплата робітників у млині. Ті змололи по 50 кілограмів ячменю та пшениці і за це взяли один рубель.
Натомість вже 25 січня 1979 року батько купив мамі демісезонний плащ, цей товар обійшовся рівно у 56 рублів, а тонна польського вугілля «винесла» ще 21 рубель 28 копійок. Так, так… 29 січня тато собі придбав шкіряну куртку (розмір 46, ріст 4) і вона коштувала рівно 40 рублів, а ще дві сорочки, які потягнули на 19 рублів і 60 копійок. Аби не бути багатослівним далі просто дам короткий перелік речей і скільки вони коштували взимку 1979 року:
— електрика (131 кіловат) = 5 рублів 24 копійки (ну, так записано).
— 9 поросят (продали, а отже графа «прихід») = 397 рублів. Записано червоним фломастером і запис добре виділяється, отже торг був вдалим.
— 4 мітли = 4 рублі.
— Ванна для прання = 4 рублі 50 копійок.
— Штани татові до роботи = 15 рублів.
— Чорні туфлі мамі = 41 рубель 50 копійок.
У той час літра олію коштувала 1 рубель 60 копійок, ковбаси 400 грам 1 рубель 44 копійки, одна банка томату 55 копійок та 4 буханці хліба 82 копійки (очевидно білого, я так розумію, бо є запис, що за 4 буханці сірого батьки віддали 64 копійки).
Мама на харчосмаковій фабриці заробляла 61 рубель 44 копійки, а тато у «районці» одразу гроші не отримував, але є запис, що аванс складав 70 рублів. Ага, автобус для батька з села до міста Снятин, це десь приблизно 15 кілометрів, щодня обходився у 40 копійок, а обід приблизно у 90 копійок — рубель.
Наступної зими Семенко, то мій брат, заколядував цілих 3 рублі і 20 копійок.
Окрім суто історичної цінності, що і скільки коштувало, мені «Господарський зошит» тата сподобався іншим — суто такими «лайфовими» записами, як обраховував його продавець у сільському магазині, скільки грошей вдавалося знайти на вулиці тощо. Але не сподобалося одне — я, ніби пес по слідах, день за днем йшов по тих записах і думав собі: «Ух, от-от 24 листопада 1981 року, то ж коли я мав на світ з’явитися… Може поруч із сухим переліком скільки коштували радянські пеленки, ліки і послуги акушерів тато пропише хоч щось таке емоційне… Ну ж бо мусіло щось таке бути, коли син з’являється на світ, га?
Не дочекався — рівно 23 листопада 1981 року запис у щоденнику обривається. Казала мама, що тоді батько багато чого закинув і, ой, як довго святкував. А шкода!
