Громадяни України з антирекордом – явка склала 49,84% відсотки – обрали дев’яте парламентське скликання. До його складу проходять п’ять фракцій, які можна уявити собі у вигляді асиметричної, проте яскравої п’ятикутної зірки.
Для початка згадаємо про амбітні політичні сили, які обіцяли подолати 5-відсотковий бар’єр. Втім, «Сила і честь» не зуміла повторити успіх свого лідера Ігоря Смешка на президентських виборах, поступившись у загальному заліку Радикальній партії Ляшка. Радикали набрали трохи більше 4% за рахунок переважно сільського електорату, але також не будуть представлені у новій Верховній Раді. Результати «Опозиційного блоку» та «Української стратегії Гройсмана» засвідчили, що їх лідерам варто провести потужну роботу над помилками. «Громадянську позицію» та «Самопоміч», на жаль, доведеться віднести до категорії спойлерів. Неприємно здивувала Партія Шарія, яка набрала понад 2% виборців і розраховуватиме на державне фінансування своєї діяльності.
«Слуга Народу» встановила національний рекорд, у її фракції зберуться понад 250 парламентаріїв. Партія прихильників Зеленського, яку він старанно і без докорів сумління рекламував напередодні виборів, не лише набрала понад 43% за партійними списками, але і взяла першість у двох третинах мажоритарних округах. Успіх для політичної сили, яка до президентських виборів не демонструвала жодної активності, вражаючий. Очевидно, вже з вересня у «Слуги Народу» буде вся повнота відповідальності за державну політику, що може спричинити з політичною силою злий жарт у вигляді запаморочення від успіхів.
13-відсоткова «Опозиційна платформа «За життя» не приховує власної проросійської позиції, і її варто сприймати як загін агентів впливу Кремля на перебіг подій у Верховній Раді. Там «платформівці» будуть діяти за законами гібридної війни, намагаючись впливати на ухвалення рішень у сфері оборони, державної безпеки, свободи слова. Очевидно, що робота парламенту буде постійно відображатися медіа-холдингом, створеним Віктором Медведчуком.
Третє місце «Батьківщини», яке не відзначили екзітполи, не повинне дивувати, адже виборці Тимошенко проживають у невеликих містечках та селах, куди соціологи просто не доходять. Щоправда, ця кампанія для Юлії Володимирівни стала незвичною: вона грала другим номером, послідовно намагалася "притулитися" до «Слуги Народу», демонструючи готовність до підтримки президента та формування коаліції з пропрезидентською партією.
«Європейська Солідарність», як і «Батьківщина», зберегла парламентську прописку (три інших політичних сили, що пройшли до парламенту, відповідного досвіду не мають). Петру Порошенку доведеться пригадувати досвід перебування в опозиції, а його команді – максимально ефективно захищати європейські цінності та перспективи європейської та євроатлантичної інтеграції України.
«Голос» став єдиною політичною силою, яка набрала менше мільйону виборців на підтримку свого партійного списку. Святослав Вакарчук після обрання народним депутатом змінив розпливчатий статус «лідера» на посаду голови партії, і йому доведеться або шукати шляхи порозуміння з правлячою партією, або загартовуватися в опозиції. Реформаторські наміри «голосів» у будь-якому випадку потребуватимуть підтримки іншими політичними силами, адже у фракції буде зо два десятки парламентаріїв.
Оновлення Верховної Ради буде рекордним за останніх 20 років, і складе 80%. Це спровокує чимало спокус для політичної сили, яка волею виборців отримала більшість, проте не має внутрішнього стрижня. Його відсутність, разом з дефіцитом політичного досвіду у Володимира Зеленського – можливо, найбільший виклик для українського парламенту, якому зовнішні гравці напевне не дадуть часу на поступове опанування повноважень.
