24 серпня 2019 року вперше за кілька років у святкуванні Дня Незалежності було кілька головних подій. І це розшарування виглядає доволі тривожним в умовах гібридної війни Росії проти нашої держави, якій поки що не видно кінця.
Заходи за участі Володимира Зеленського на Майдані Незалежності в Києві не відзначалися велелюдністю. Незвично було бачити не заповнений людьми Хрещатик, хоча ситуація виправилася доволі швидко, проте без участі президента. Сигнали, закладені Аланом Бадоєвим до сценарію свята, можна оцінювати по-різному, проте їм однозначно забракло чіткості сприйняття, без додаткових тлумачень.
Сам шостий президент проголосив цікаву промову, у незвичному для глави держави форматі. На Банковій говорять, що Володимир Зеленський активно долучається до написання власних промов, і цей досвід можна назвати вдалим. Є лише одне вагоме "але": глава держави не наважився згадати Росію у хоча б мінімальному негативному контексті.
Цю нерішучість своєрідно компенсували учасники Маршу Захисників. Десятки тисяч людей, у першу чергу — ветеранів бойових дій на Донбасі, без політичних прапорів та без участі топ-політиків, продемонстрували Україні та світу, що їм потрібна перемога, а не просто мир. Реакція киян та гостей столиці на марш була однозначно позитивною, а сам факт його проведення став потужним сигналом для тих, хто намагається говорити про долю України без її участі.
Україна вступила ув новий, дуже непростий рік власного незалежного розвитку. Зовнішньополітична кон’юнктура для нашої держави не дуже сприятлива, тому питання внутрішньої консолідації стоїть, як і раніше, гостро. Можливо, навіть гостріше, ніж 5 років тому, коли усвідомлення загрози мільйонами українців було напрочуд реалістичним.
