Події останніх тижнів на зовнішньополітичній арені дають підстави говорити, що принцип «Ані слова про Україну без України» втрачає свою актуальність. І ця ситуація не може вплинути на нашу державу позитивно.
Російсько-українська гібридна війна — подія в міжнародних відносинах, яка ще чекає на власну повну оцінку та аналіз. Вона триває, Кремль не відмовився від власних агресивних планів щодо України, і це, на жаль, знаходить підтвердження у повідомлення з лінії зіткнення та міжнародних дискусійних майданчиків. Сподіватися в цьому протистоянні Україна може переважно на себе.
Справді, Захід запровадив низку пакетів санкцій проти Росії як агресора, вони є доволі чутливими для російської економіки, проте не стали дієвим механізмом припинення агресивних дій. Можна говорити хіба що про те, що апогей російської гібридної активності зосереджений на Україні, і не поширюється на інші держави. Наша держава стала тим солом’яним бичком, у якому застрягла лапа російського ведмедя, залишаючись не завжди за власним бажанням в центрі уваги світу.
Ця увага часом носить вибірковий характер, і далеко не завжди проявляється у формі постачання озброєнь. Україна на власному досвіді відчула, як ніхто не хоче сваритися з ядерною державою. За великим рахунком, наша держава не має іншого вибору, як захищатися та змінюватися на краще – Україна зразка початку 2014 року стала жертвою російського нападу, і зворотного шляху вже не має.
Ефективний захист на сьогодні — це не лише розбудова збройних сил та дипломатичні зусилля, економічні перетворення та формування громадянського суспільства. Це і формування національних інтересів, зрозумілих якомога більшій кількості людей. І з цим, як видається, в нас проблеми. Вони помітні вже зараз, в умовах аматорсько-президентською республіки, і можуть стати ще більш помітними, якщо вектор дій владної команди не зміниться. Україна надто масштабна, щоб сидіти та чекати вирішення власної долі. Україна не реформована належним чином, щоб розраховувати на підвищену увагу цивілізованого світу без власних зусиль. Україна ризикує втратити державність, якщо не стане боротися за неї у непростому сучасному світі. Ми не повинні дозволити зменшити рівень уваги до подій в Україні та маємо пропонувати власні ініціативи, а не чекати милості сильних світу цього.
