Прагнення бути унікальним можна назвати однією з ключових рис для будь-якого політика. Проте для політика-початківця, яким є Володимир Зеленський, надмірна самозакоханість та обожнювання з боку членів команди може зіграти поганий жарт.
Помічник президента Андрій Єрмак минулого тижня назвав Володимира Зеленського одним з провідних лідерів сучасного світу. Характеристика викликала неабиякий резонанс, адже за її допомогою член ЗеКоманди намагався дати відповідь про наміри добитися ефективного врегулювання конфлікту на Донбасі. Гасло «Хто любить мене – за мною» більше пасувало Жанні д’Арк, ніж будь-кому з сучасних політиків.
Бумеранг політичної відповідальності прилетів напрочуд швидко. Інформаційний простір США буквально вибухнув звинуваченнями на адресу Дональда Трампа за начебто здійснений ним тиск на Зеленського під час телефонної розмови у липні. Американський президент начебто вимагав від українського колеги порушити кримінальне провадження проти ХантераБайдена – сина Джо Байдена, екс-віце-президента та найбільш на сьогодні вірогідного кандидата на посаду президента від Демократичної партії. Соратники Байдена по партії, які працюють у Конгресі, почали говорити про можливий імпічмент, Трамп відбивається у властивій для себе категоричні манері.
Зеленський тим часом опинився у ситуації, коли йому доведеться коментувати перемовини з Трампом, адже ігнорувати представників американських медіа не вийде. Звісно, можна спробувати обмежитися загальними фразами, але подібний підхід стане руйнівним для репутації українського президента у західному світі в цілому, не лише у США. Тамтешні «акули пера» не чули фраз «Преса нам не потрібна» навіть від політиків, яких вони завзято критикують.
«Одному з провідних лідерів світу», за великим рахунком, потрібно не говорити дурниць, які можуть зруйнувати двопартійну підтримку України у Сполучених Штатах. Це і є його головне завдання під час візиту на сесію Генеральної Асамблеї ООН, на жаль, навіть важливіше за боротьбу за продовження підтримки України нашими партнерами.
