Шостий президент України зовсім нещодавно був талановитим шоуменом. Як видається, він намагається приміряти на себе костюм одного зі своїх попередників, не враховуючи змін, які сталися впродовж останніх років у суспільстві.
Спроба виконати попередні умови Росії для зустрічі у Нормандському форматі нагадує поведінку Віктора Януковича з підписанням Харківських угод. Четвертому українському президенту важливо було сподобатися Путіну, тому він погодився на продовження перебування ЧФ РФ у кримських портах до 2042 року. Зеленський намагається знайти спільну мову з Путіним, і поступово перетворюється на посміховисько своїм запопадливим прагненням виконати кремлівські примхи. Ті ж знай плюють в обличчя України якщо не спільною заявою Пушиліна – Пасічника, то коментарем Пєскова, який заявив, що Кремль не може гарантувати припинення вогню бойовиками на Донбасі.
Підписання «формули Штайнмаєра» Леонідом Кучмою та іншими членами ТКГ у Мінську не несе безпосередньої загрози лише на перший погляд. Проте очевидно, що згода на проведення місцевих виборів у ОРДЛО без виведення російських військ стала документом, який будуть обговорювати під час зустрічі Нормандської четвірки. Минулого тижня у Києві Зеленський обіцяв допущеним до обговоренням з ним парламентаріям «все вирішити». Чудово, але одне питання: а Путін в курсі?
Питання не настільки наївне, як видається на перший погляд. Після перемоги на парламентських виборах комунікаційна команда Зеленського демонструє вражаючу безпорадність у інформаційній протидії Росії. Тамтешні медіа та телеграм-канали вже встановили контроль над українським інформаційним простором, нав’язують нам порядок денний та інтерпретації резоннсних подій. Порівняно з попередніми революціями Кремль не ставить на темники, а самостійно впливає на порядок денний розвитку України.
Дійсно, Зеленський не має політичного досвіду до президентської кампанії, тому може копіювати когось з більш досвідчених президентів. Але чому Януковича, а не, скажімо, Рейгана чи Шарля де Голля? Ви маєте відповідь? Я, на жаль, ні.
