У сучасному світі кожен представник влади сам обирає найбільш прийнятну для себе модель комунікації з суспільством. Погано, коли вона не враховує інтереси і запити значної частини громадян країни в умовах гібридної війни, що триває. І справа не у формі — відеозверненнях, а у їх змістовному наповненні.
Володимир Зеленський значну частину свого життя розважав та смішив людей. Це — непроста професія, яка потребує, серед іншого, знання психології глядача. Не хочу нарікати на наших співгромадян, яким смакують жарти «95 кварталу», — у демократичній країні кожен розважається, як вважає за потрібне. Але вже півроку, як художній керівник «Студії 95 квартал» змінив рід занять за результатами президентських виборів і повинен відповідати вимогам до глави держави, яка переживає складні часи.
Останнє відеозвернення Зеленський записав на біговій доріжці
Розмови про турборежим у виконанні представників «Слуги народу» природно стимулюють турбоочікування наших громадян щодо покращення життя сьогодні, тут і просто зараз. Наразі Володимир Зеленський обіцяє модель зниження тарифів на тепло майже вдвічі наступної зими. Єдиний варіант з економічною складовою — відновлення прямого постачання російського газу за політичною ціною. Вона вже була у 2010 році. От тільки розраховуватися за це доведеться всім нам.
На жаль, президент, темпи падіння рейтингу якого склали впродовж осені 20%, не подає виду, що розуміє: Росія є ворогом України, завдання повернути нашу країну до сфери своїх інтересів у Кремля не зникло і зникнути, за великим рахунком, не може. Тому обіцянка західним медіа «не починати війну на Донбасі, якщо саміт Нормандської четвірки не принесе успіхів» грає, насамперед, проти Зеленського. Нею він публічно продемонстрував нерозуміння того факту, що війна на Сході триває шостий рік, і розпочала її не Україна. Дивно як для президента, який розповідає, що починає ранок з повідомленнями про втрати серед наших військових.
Демократія — зовсім не ідеальна модель, але набагато краща за тоталітарні та авторитарні методи правління. Президент, за якого проголосували майже три чверті виборців у другому турі, мав би не просто витрачати рейтингові очки, а ініціювати зміни, про які звучали натяки під час виборчої кампанії. Натомість, ми поринаємо в реалії аматорсько-президентської республіки, де на порядку денному постає переслідування політичних опонентів та заходи із збереження себе при владі. Це, м’яко кажучи, поганий вибір modus operandi для влади та сфера відповідальності президента без очевидних орієнтирів у державному будівництві.
