Україна опинилася в центрі уваги світової спільноти на початку 2020 року. Проти власної волі, у трагічних обставинах. І люди, які прийшли до влади, серед іншого — на медійному хайпі, не зуміли продемонструвати власний потенціал захисту національних інтересів.
У сучасному світі неможливо ефективно убезпечитися від несподіваних викликів. Проте напрацювання алгоритмів дій у екстремальних ситуаціях є очевидним завданням для будь-якої владної команди. Перебування в Омані (навіть не знаю, як краще написати, з маленької літери чи великої) Володимира Зеленського виявилося медійною катастрофою для владної команди. Бо справжня катастрофа — загибель українського пасажирського літака в Ірані — не отримала належної реакції влади.
Скажіть, про що говорили зразу після повернення Зеленського в Україну учасники наради на Банковій, якщо серед них не було координатора комітету у справах розвідки при президенті Андрія Богдана, голови СБУ Івана Баканова, міністра інфраструктури Владислава Криклія? Чому високопосадовці дозволяють собі без поспіху повертатися з новорічних відпусток до країни, яка шостий рік веде гібридну війну з Росією? Чи пробував хтось із офіційних осіб написати заяву про відставку, усвідомивши власну профнепридатність?
Ці питання залишаються риторичними. Для мільйонів громадян України, які не володіють азами критичного мислення, дії президента та його команди будуть ефективними, а критика на їхню адресу — підступом з боку політичних опонентів. Але варто усвідомити кожному: наша держава показала всьому світові свою слабкість та неефективність, що в проекції на її розміри та ресурси надихатиме наших опонентів на агресивні дії вже найближчим часом. Голий король стає посміховиськом, а не окрасою нудистського пляжу, і нам всім доведеться це відчути.