Крок, який у цивілізованих країнах сигналізує про гостру політичну кризу, — йдеться про відставку керівника уряду, — в Україні став чимось середнім між маніпуляціями та демонстрацією особистої відданості.
«Плівки Гончарука» не вразили суспільство відсутністю ненормативної лексики чи російською мово спілкування вищих урядовців. Власне, й оцінки рівня економічних знань президента також не стали чимось дивним. Справа в іншому: реагування державної машини на факт прослуховування розмов прем’єра було напрочуд млявим. Наче слухати прем’єра — це щось нормальне.
Карикатура Андрія Петренка
Мені невідомо, хто саме намагався у такий спосіб розхитувати уряд, хоча список бенефіціарів дестабілізації не надто довгий. Навряд чи це опозиційні сили. Швидше — «соціально близькі» нинішній владній команді олігархи, точніше, один із них — Ігор Коломойський. Куди гірше, якщо розмови прем’єра «зняли» представники будь-якої іноземної спецслужби. Це ч практичній площині означає крах сподівань на отримання розвідувальної інформації від союзників. Вони не стануть її передавати туди, звідки вона може витекти.
На жаль, і вітчизняне суспільство, і світ вчергове переконалися, що Україна зараз є аматорсько-президентською республікою, в якій усе обертається навколо Володимира Зеленського, не залежно від обсягу його повноважень. Аудієнція прем’єра на Банковій лише підтвердила цю тезу. Говорити про політичну самостійність та суб’єктність парламенту не випадає. Уряд підпорядковує свою долю президентові, і в усіх ешелонах влади конче бракує фахівців у сфері державного управління. Сумна картина.
Парадокс ситуації полягає в тому, що уряд Гончарука навряд чи переживе весну 2020-го, хіба що встигне набрати на себе більше відповідальності. Україна ж виставила перед усім світом себе державою, де можливе шоу на вищому рівні заради встановлення інформаційної завіси над іншими проблемами, які також нікуди не зникнуть. Замість відставки уряду ми отримали підставку для президента.
