Адвокат ексберкутівців Тамтури та Марінченка, яким інкримінували участь у розстрілі протестуючих на Інститутській у лютому 2014 року та яких у грудні 2019 року обміняли на громадян України, утримуваних бойовиками, заявив, що вони повернулися до Києва. І це далеко не випадковий крок.
Перш за все, мене не здивує, якщо обидва ексберкутівці перебувають під озброєною охороною Національної поліції. Ні, не як підозрювані (хоча вирок у справі про розстріли на Майдані не винесено), просто вони мають кошти для забезпечення себе відповідною охороною. Аналогічний приклад – заступник голови президентської адміністрації Андрій Портнов, який хвацько демонструє власну позицію з-за спин автоматників, що охороняють його від моменту повернення в Україну у травні минулого року.
У своєму зверненні до президента Зеленського, голови парламенту Разумкова, генерального прокурора Рябошапки ексберкутівці завели стару пісню про державний переворот та «озброєних злочинців» на Майдані. У цій позиції, за великим рахунком, немає нічого нового – її обстоювали і адвокати Віктора Януковича під час судового процесу над ним. Проте і Тамтура з Маринченком, і юристи Януковича свідомо ігнорують постанову Верховної Ради України про самоусунення президента Януковича від виконання своїх обов’язків та призначення дочасних президентських виборів. На яких у травні 2014 року, як відомо, переміг Петро Порошенко.
Прагнення «наздогнати» Порошенка на Банковій особливо не приховують, власне, як і готовність до переговорів з Кремлем. Поки що не надто публічних. Проте Зеленському та його команді не варто забувати, що для Путіна будь-який самостійний український президент є небажаним, суверенна Україна виглядає в очах Кремля «історичною випадковістю», а арсенал гібридного впливу на ситуацію в нашій державі є потужним. Тому не варто нехтувати об’єктивними подіями та відмовлятися від усвідомлення простого факту: Кремль намагатиметься використати річницю Революції Гідності для просування власних інтересів та ін’єкцій постправди до суспільної свідомості українців.
