Пандемія коронавірусу за визначенням — глобальна проблема, проте боротьба з її наслідками має специфіку практично у кожній країні. На жаль, в Україні результати виглядають невтішними: криза стала надто серйозним викликом для української влади.
Серед перших жертв коронавірусу — кілька парламентаріїв, і щонайменше один з них публічно стверджував, що загроза коронавірусу суттєво перебільшена. Проте головна навіть сьогодні, до спалаху пандемії, жертва — вітчизняна система управління. Владна команда виявилася неспроможною ухвалювати результативні та зрозумілі рішення. Вимушений карантин спроможний завдати величезної шкоди українській економіці, проте адекватних та зрозумілих заходів з її підтримки наразі немає. Дискусія про запровадження надзвичайного стану виглядає контрпродуктивною в нинішній ситуації, адже комендантська година не є панацеєю від коронавірусу, а можливі обмеження на використання інформації можуть лише підігріти панічні настрої.
Володимир Зеленський. Фото: Офіс президента
Дослухатися до попередників команда Зеленського не бажає, хоча ініціативи Петра Порошенка, Володимира Гройсмана, Юлії Тимошенко мають в собі раціональне зерно. Натомість, економічним та управлінським гуру Кабінету Міністрів залишається Арсен Аваков, досвід роботи якого у складі уряду більший за сукупний урядовий стаж інших членів Кабміну, разом узятих. Президент фактично віддав більшість областей в управління олігархам та успішним бізнесменам, продемонструвавши не лише коротку лаву запасних, але кричущий брак стратегічного бачення ситуації у державі. Публічні «коронавірусні розборки» у Харкові виглядають вкрай показовими.
Повернення до практики феодалізму у ХХІ столітті — далеко не найкращий вихід з кризи, але на Банковій нема інших шляхів виходу з кризи. Хіба що через виїзд на новому Mercedes керівника офісу президента Андрія Єрмака, який той придбав просто перед запровадженням карантину.
Брак антикризової стратегії влади неможливо прикрити збільшенням інтенсивності президентських відеозвернень: суспільству конче потрібен діалог, а не плацебо-монологи Володимира Зеленського, в яких раз по раз звучать фантастичні цифри. Запас міцності України та її громадян більший, ніж собі уявляють можновладці. Але для його використання потрібно подолати страх. Насамперед — перед власним народом.
