Відсутність переможного наративу, неспроможність підтримувати власних героїв — це дороговкази до катастрофи Відомий фахівець інформаційного профілю Дмитро Гордон вистрілив на YouTube дуплетом, показавши інтерв’ю з Наталєю Поклонською та Ігорем Гіркіним (Стрілковим). Обуреним громадянам Гордон пояснив, що зробив це за узгодженням з українськими спецслужбами.
Інформаційно-політична кар’єра Дмитра Гордона відзначається кількома несподіваними поворотами, серед яких, зокрема, минулорічна співпраця з ексголовою СБУ Ігорем Смєшком, який очолює партію «Сила і честь». Можливо, це має переконати скептиків у тому, що Гордон, наче розвідник у тилу ворога, вивідував у Поклонської та Гіркіна вкрай важливу інформацію. Однак проблема в іншому.
Уже скоро рік, як президент не наважується назвати Росію агресором. Єдиний випадок з трибуни Генеральної Асамблеї ООН — виключення, яке лише підтверджує тенденцію. Україна рухається за російським алгоритмом врегулювання конфлікту на Донбасі, радіючи поверненню наших полонених та не зважаючи на використання Росією гуманітарного аспекту для вирішення власних цинічних завдань. Погіршується ситуація з матеріально-технічним та продовольчим забезпеченням Збройних Сил. У суспільстві все активніше просуваються ініціативи про необхідність примирення та нормалізації відносин із Росією.
Україна нагадує сьогодні наївного селянина-повстанця, який от-от повірить чесному дворянському слову та складе зброю, прагнучи повернутися до мирного життя. На жаль, історія доводить, що подібні легковіри закінчували свої життя в страшних муках. Сучасний світ — не лише висококонкурентний, але й жорстокий, і тих, хто прагне перетворити нашу державу на територію з населенням та ресурсами, але без власної державності, вистачає не лише в Росії. Відсутність переможного наративу, неспроможність підтримувати власних героїв, мова порожнечі замість сучасної ідеології державного будівництва — це дороговкази до катастрофи.
Прикро, що навіть на вищому політичному рівні цього воліють не помічати.
