Державна політика останніми тижнями відзначається апеляцією до історичної пам’яті. Щоправда, зовсім не в тому вигляді, який дозволяв би сподіватися на консолідацію нації.
Варто нагадати, що в Росії минулого тижня вступили в силу конституційні поправки, які, серед іншого, передбачають «захист історичної пам’яті». З огляду на те, що РФ визначила себе спадкоємицею СРСР, для України та інших сусідів Росії це не означає абсолютно нічого доброго. Путін вже встиг заявити, що процес формування Росії після розпаду СРСР ще не завершився. Розумному, як кажуть, досить.
Україна перебуває в процесі формування сучасної політичної нації, процесі складному та наповненому різноманітними випробування. Наші сусіди (насамперед — ті з них, у кого є імперські рудименти мислення як елемент суспільної свідомості) аналогічні процеси давно завершили, і навряд чи будуть спокійно спостерігати за становленням українського наративу. Це означає, що процес становлення політичної нації буде змушений долати перешкоди, і для цього потрібні консолідація та порозуміння.
На жаль, зараз ми спостерігаємо незграбні спроби відкорегувати новітню історію України, часом трагічну та суперечливу. Наприклад, Володимир Зеленський в Одесі минулими вихідними пообіцяв «ніколи не пробачити тих, хто анексував Крим, і тих, хто не дозволив українським морякам завадити цьому». Росію вголос президент назвати не ризикнув, а політична каменюка, очевидно, полетіла в город тодішнього в.о.президента Олександра Турчинова, який днями погодився очолити виборчий штаб «Європейської солідарності». Варто, до речі, нагадати, що Турчинов якраз був ледь єдиним, хто у буремні дні лютого-березня наполягав на збройному опорі російській агресії.
Тенденцію продовжила представниця «Слуги народу» Ірина Верещук, яка в ефірі «Свободи слова» заявила, що Петро Порошенко в 2014 році вітав Путіна з Днем Росії. Парламентарія не збентежило, що джерелом цієї сумнівної інформації був прессекретар російського президента Пєсков. Схоже, для ЗеКоманди Порошенко і надалі залишається більшим ворогом, ніж Путін. І це дозволяє припустити нові тури ігор з пам’яттю.