Події останніх днів засвідчили, що «домовитися з Росією посередині» не вийде. І усвідомлення цього українським суспільством вкрай потрібне.
13 липня російські окупанти показово розстріляли не лише українського військового медика на Донбасі. Він мав разом із колегами забезпечити евакуацію тіла загиблого українського військовослужбовця, проте сам став жертвою. Ще кілька військових отримали поранення. З великокаліберних кулеметів та гранатометів розстріляно сліпу та ірраціональну віру Володимира Зеленського у можливість «просто припинити стріляти» для досягнення миру в східних областях України. Навпаки, Росія підвищує ставки та посилює тиск на Україну.
Зокрема, цей тиск проявляється у вимогах відставки віцепрем’єра Олексія Рєзнікова, який встиг продемонструвати російські паспорти переговорників від самопроголошених ДНР/ЛНР та закликати до перегляду Мінських домовленостей відповідно до нових реалій. Його активність Кремлю не до вподоби, і звільнити Рєзнікова вже вимагає від президента Зеленського «ОПЗЖ». Тим часом у Кремлі почали інформаційну атаку на Мінські домовленості під гаслом «Якщо Україна з них вийде, ми це переживемо». Мета активності — розхитати домовленості, адже санкції за їх невиконання Росією з боку Заходу є відчутними. До того ж крах Мінських домовленостей ускладнить безпекову ситуацію на Донбасі.
Проте Україні потрібно вирішувати не лише військово-політичні проблеми. Помітно загострюється мовне питання, адже в російській конституції російська мова визнана «мовою державоутворюючого народу», а сама РФ має наміри захищати російську мову та «співвітчизників». Це означає, що будь-які інтенції навколо російської мови в прикордонних з Росією країнах сприйматиметься в Кремлі як можливість втрутитися в їхні внутрішні справи. І це варто розуміти представникам правлячої в Україні партії «Слуга народу». І президент, і його соратники мають зрештою усвідомити, що зійтися посередині з Росією не зможе жоден вітчизняний політик, хто не поступається українськими національними інтересами.