Українську владу сприймають як слабку, тому період турбулентності для президента триватиме Медовий місяць шостого президента з українським суспільством завершився. Провідні соціологічні компанії фіксують перевагу недовіри над довірою респондентів, яких опитують про ставлення до Володимира Зеленського. І цей факт зафіксували не лише в Україні.
Росія уважно стежить за суспільно-політичною ситуацією в Україні, тестує її, використовуючи непублічні соціологічні інструменти. У Кремлі добре розуміють, що ведення гібридних операцій у інформаційному полі коштує дешевше за бойові дії, адже відмовлятися від спроб повернути контроль над Україною в Москві намірів не мають. Тому російська влада застосовує різноманітні знаряддя тиску на Україну.
Минулий тиждень вийшов показовим у цьому питанні. Ескалація насильства на Донбасі в районі Маріуполя, показовий розстріл військового медика, що є воєнним злочином, — зовсім не випадкові. Тут не йдеться про «самодіяльність». РФ у такий варварський спосіб реагує на непоступливість України, прагнення захищати власні інтереси. Володимир Зеленський не наважився вказати на Росію як агресора, а його теза про «особистий контроль» над ситуацією обернулася пшиком: українські військові не зуміли евакуювати пораненого в сірій зоні побратима, який загинув від отриманих поранень. Кремлівська пропагандистська машина тим часом вкидала різноманітні фейки про ситуацію під Зайцевим, забезпечуючи собі домінування.
Не став президент називати Росію винуватцем загибелі рейсу МН17 у небі над Донбасом у липні 2014 року. Минулого тижня виповнилося 6 років з дня цієї трагедії, у Нідерландах розпочався судовий процес над виконавцями воєнного злочину. Уряд Нідерландів має наміри позиватися до Росії в справі про знищення понад 200 своїх громадян на борту лайнера. Але офіційний Київ помітно зменшив активність у відстоюванні власних інтересів. І Росія швидко цим скористалася.
Наївно вважати, ніби інформаційний випад Рамзана Кадирова на адресу Володимира Зеленського з’явився сам собою. «Піхотинець Путіна» фактично поставив українського президента на політичний шпагат, а реакція президентського офісу продемонструвала неготовність до подібних дій з боку Росії. Млява реакція в сучасному світі часом буває гіршою за її відсутність.
Зеленський не демонструє проактивної позиції на посаді президента попри наявність більшості в парламенті. На жаль, він виявився професійно не підготовленим та не зумів продемонструвати впродовж року перебування на посаді спроможності до професійного зростання. Українську владу сприймають як слабку, тому період турбулентності для президента триватиме, а її амплітуда — зростатиме.
