Євген Магда

Публікацій: 99

Білоруські рефлексії

Президентські вибори в Білорусі отримали драматичне продовження. Характер протестів цього разу суттєво відрізняється від попередніх. Ситуація виглядає іншою навіть порівняно з Плошчею грудня 2010 року — найбільш потужним виступом білоруської опозиції проти Лукашенка.

Правила проведення виборів у Білорусі суттєво відрізняються від українських:

  • абсолютне домінування провладних представників у виборчих комісіях;
  • можливість для дострокового голосування (у серпні 2020 року кожен другий виборець здійснив волевиявлення достроково);
  • відсутність соціологічних досліджень.

Білоруський виборець здійснював своє волевиявлення «за приладами», але тисячі білорусів обурили дані офіційного екзит-полу, який показав 80-відсотковий результат діючого президента.

Протести цього разу спалахнули не лише в Мінську, куди влада стягнула силовиків з усієї країни, але й у низці населених пунктів Білорусі, обласних та районних центрах. На вулиці країни вийшли різні люди, які координують свої дії через телеграм-канали та інші месенджери (Інтернет з 9 серпня в Білорусі працює з суттєвими проблемами). Відповідь міліцейського спецназу (кількість правоохоронців на душу населення у Білорусі — одна з найвищих у світі, в 2,5 рази вища за Україну) була підкреслено жорсткою, пролилася перша кров протестувальників. Проте цього разу вони намагалися чинити опір, і вже другої ночі протестів почали зводити барикади та застосовувати «коктейль Молотова».

На вулиці країни вийшли різні люди, які координують свої дії через месенджери. Фото: EPA-EFE/Tatyana Zenkovich

Запал протестів помітно контрастує з пасивністю Світлани Тихановської, яку ще вчора називали головним конкурентом Олександра Лукашенка, яка оголосила себе переможницею президентських перегонів та вимагає від Лукашенка мирної передачі їй влади. Повідомлення, що вона не братиме участі в протестах, аби убезпечитися від звинувачень у провокаціях, викликає подив. Її виїзд до Литви повинні оцінити самі білоруси. По суті, протести тривають без лідерів, без політичних вимог, і це розширює простір для маневрів білоруської влади. Інша справа — вона не налаштована маневрувати, взявши на озброєння бульдозерну логіку.

Буде недалекоглядним відкидати можливості російського гібридного впливу на ситуацію в Білорусі. Справа не лише в затриманні за 10 днів до виборів найманців з ЧВК «Вагнер»» неподалік Мінська. Білоруські міліціонери затримали і «військкора» Семена Пегова, відомого активним висвітленням дій російських військових на Донбасі, у Сирії, Лівії. Принагідно нагадаю, що саме російські медіа в Білорусі є найбільш популярними, «Россотрудничество» активно працює з тамтешніми чиновниками. Та й для Путіна завдання підпорядкування Білорусі залишається на порядку денному.

Які висновки для себе має зробити Україна?

Зрозуміло, що багато з нас відчуває емпатію до протестувальників, згадуючи події Революції Гідності. Проте хочеться застерегти від надто буквальних аналогій. Адже новітні політичні історії Білорусі та України є надто відмінними, а багато наших сусідів, на відміну від громадян України, не вважають Росію ворогом.

Нам потрібно навчитися тверезо реагувати на потужну політичну кризу на нашому кордоні та шукати неординарних кроків для демонстрації власної позиції. Не зайвим буде усвідомити, що криза в Білорусі може завершитися для України загостренням ситуації на кордоні, до чого також варто готуватися.