День Незалежності, який претендує на роль точки біфуркації для українського суспільства, — сумнівне досягнення. Тим більше — в турбулентному та непростому світі. Проте Україна його пережила.
Формат святкування Дня Незалежності на Михайлівській та Софійській площах нагадував попурі з різних ідей. Навіть без 20-хвилинної «культурної програми», до якої організатори намагалися запхати зірок української поп-культури за роки незалежності. Минуло всього півтори години – і Володимир Зеленський, який вшанував пам’ять героїв Небесної Сотні та тисяч захисників України, вже підтанцьовував знайомим мелодіям. Щоправда, далеко не факт, що перед стінами Софійського собору та шеренгами почесної варти варто було показувати шоу з елементами несмаку. Втім, як розумію, що багатьом нашим співгромадянам «Пісенна історія України» від Монатика прийшлася до смаку.
Контрасти Дня Незалежності
Буквально за пару годин середмістям Києва пройшли десятки тисяч ветеранів війни з Росією, волонтери, небайдужі громадяни. «Марш Захисників» проходить вдруге, і став традицією. Цього разу — з помітним опозиційним присмаком, адже у цих шеренгах крокував і Петро Порошенко з дружиною, Олександр Турчинов, Михайло Забродський. Зовсім не всі учасники Маршу є симпатиками Порошенка, проте сам факт об’єднання захисників України в одному форматі, який цілком обійшовся без державної допомоги, свідчить: спроможність громадян підміняти собою державну машину в критичні моменти знову може отримати попит.
Різні смаки та різні політичні погляди у демократичній державі — це нормально. Нормально навіть для демократії перехідного періоду, якою сьогодні є Україна. Проте не варто забувати, що наша країна і надалі веде гібридну війну з Росією, і тут «просто перестать стрелять» не вийде. Кремль вправно використовує протиріччя всередині українського суспільства, роздмухує їх та використовує у власних інтересах. І місцеві вибори, заплановані на 25 жовтня, з огляду на останні події, для Росії є серйозним подразником. Путін та його українські маріонетки переходять у наступ на Україну, намагаючись знову підпорядкувати її собі. І якщо меседж консолідації від української влади символізує Вєрка Сердючка, то це серйозна проблема.
