Драматичне завершення президентських перегонів у США, поза сумнівом, привернуло увагу цілого світу. Джо Байден став обраним президентом, проте розпочати виконання повноважень він зможе лише після інавгурації в січні 2021 року.
Перемога Джо Байдена спричинила потік фотографій з переможцем від різних українських політиків, а Володимир Зеленський долучився до світових лідерів, у twitter привітавши обраного президента США. До речі, це привітання має більше сенсу, ніж привітання Андрія Єрмака та Олексія Гончарука в facebook, хоча сам факт привітання з боку керівника ОПУ навввипередки з президентом України і без того виглядає кумедним.
За спалахом ейфорії якось випав з поля зору багатьох той факт, що Україна, очевидно, єдина держава у світі, де обраний президент США фігурує в кримінальному провадженні, відкритому ДБР та пов’язаному з «плівками Деркача». Останньому не варто сподіватися зміни гніву Вашингтону на милість. А що робити українським правоохоронцям? Закривати провадження через обрання фігуранта президентом США?
Насправді, очікувати візиту Джо Байдена до Києва не варто, як і перетворення українського питання на пріоритет у зовнішній політиці Сполучених Штатів. Фотографії та спогади різної температури тут не допоможуть: президент США — офіційна особа з доволі чітко визначеним функціоналом. Якщо в Києві впродов каденції побуває віце-президент Камала Гарріс або державний секретар США — це також засвідчить високий рівень взаємин.
Україні варто піти від надмірної персоніфікації відносин зі США до чіткого формулювання власних пріоритетів. Невдовзі до Києва прибуде посол США в Україні Кіт Дейтон, який, напевне, буде уповноважений обговорювати ключові питання двосторонніх взаємин. Серед них — відновлення роботи Комісії з стратегічного партнерства для формування відповідного рівня діалогу; отримання статусу пріоритетного партнера США поза межами НАТО та продовження військової допомоги з боку США; нарощування співпраці в енергетичній сфері — не лише у питанні використання української ГТС, але і постачання американського ядерного палива для українських АЕС. Зрештою, якщо посада спецпредставника Державного департаменту США по Україні ліквідована з відставкою Курта Волкера, чому не порушити питання появи спецпредставника Штатів хоча б на «Кримській платформі», про яку активно говорить офіційний Київ?
Україні необхідно позбавитися ілюзій у зовнішній політиці, адже світ не є україноцентричним, у ньому рахуються з сильними та наполегливими. Чим швидше ми зможемо стати такими, тим більше підстав говорити про власну зовнішньополітичну суб’єктність. Тут залежність очевидна.
