Євген Магда

Публікацій: 108

Смердючий реванш

Революція Гідності помітно муляє багатьом суб’єктам політичного процесу. Тому вони намагаються забезпечити власний реванш, не гребуючи різними методами.

Напередодні Дня Гідності та Свободи, коли Україна згадує про початок Помаранчевої революції та Революції Гідності, силовики прийшли до Музею Революції Гідності. Привід — розслідування спорудження меморіалу в центрі Києва, яке загальмувало з низки — об’єктивних і не дуже — причин. Обшуки та вилучення документації спричинили суспільний резонанс. Проте цього виявилося замало ініціаторам, і ДБР викликало (як свідків) групу політиків, які брали активну участь у Революції Гідності. ДБР у такий спосіб реагує на заяву про злочин, яку подав народний депутат, а за часів Януковича — заступник генерального прокурора Ренат Кузьмін. На його думку, на початку 2014 року в Україні стався державний переворот.

Фото: The Guardian

Якщо мислити формально, правоохоронці лише виконують свою роботу. Проте насправді відбулася провокація суспільного невдоволення. Такий спосіб активно використовують російські агенти впливу, які прагнуть реваншу за поразку у 2014 році. Вони непогано знають і законодавство України, і практику роботи державних органів. Кремль вправно підживлює їхню активність, добре розуміючи: розвалити Україну зсередини набагато дешевше, ніж вчергове зруйнувати українську державність військовим шляхом. До того ж Україна довела, що готова давати відсіч військовій агресії.

У ситуації, що склалася в останній декаді листопада, значна частина провини лежить на нинішній владі. Залишимо на совісті спічрайтерів Зеленського, що він вважає революції «шляхом політиків до бажаних крісел». Але на державному рівні протидія гібридному російському впливу, яка й раніше не була бездоганною, впродовж останніх півтора років стрімко прямує до нульової позначки. Проросійські сили почувають себе більш упевнено, все менше приховують власні прагнення.

Ця ситуація смердить. Смердить реваншем тих, хто вважає Україну гідною управління Малоросійською колегією. Тих, хто вважає «навіки разом з Росією» дороговказом по життю. І реагувати на сморід повинен кожен, хто розуміє наслідки послаблення позицій України в світі та можливої втрати української державності. На щастя, таких людей чимало.