Першого лютневого дня спільнота, пов’язана з політикою та інформацією, пожвавилася, наче у кожного у кишені зашурхотіло по 50-100 баксів з тих 2,5 мільярда доларів, які нібито заплатив Дмитро Фірташ Валерію Хорошковському за групу телеканалів «Інтер». Як часто буває при подібних оборудках, достовірної інформації замало, переважно — звучать різноманітні версії. Спробую звернути увагу на важливе.
Валерій Хорошковський, який позиціонує себе як кваліфікованого та успішного найманого менеджера-мультимільйонера, вирішив не очікувати нового контракту з державою Україна. Його давні відносини з Фірташем, які можна охарактеризувати терміном «стратегічне партнерство», дозволили провести угоду про продаж «Інтера» без зайвих проблем. Політична кар’єра Валерія Івановича у якості публічного політика видається маловірогідною, проте, наявність значної суми вільних коштів дозволяє спробувати себе у найближчому майбутньому як ляльковода у президентській кампанії. Звісно, якщо у Хорошковського не забракне рішучості.
Дмитро Фірташ проходить курс із корекції власного іміджу небезболісно і — за грубі гроші. Причетність до компанії «РосУкрЕнерго» та активний діалог із «Газпромом» є основою його успішної діяльності у бізнесі. Хімічна промисловість, контроль над облгазами, активність у аграрній сфері свідчать про багатогранність голови Федерації роботодавців України. Проте, «Інтер» — справжній діамант у його бізнес-короні, який заблищить також не одразу, а — ближче до президентської кампанії. Схоже, у ній Фірташ буде зовсім не спостерігачем, а активним, хоча і не публічним учасником.
Для мільйонів глядачів «Інтера» більше значення мав відхід із каналу команди Володимира Зеленського, ніж зміна формального власника. На улюблені серіали домогосподарок ніхто не зазіхатиме, а інформаційна політика зміниться не настільки, щоб мислячі люди розпочали активно споживати новинний телепродукт, вироблений «першою ТБ-кнопкою країни». Отже, трагедії не відбулося — лише бізнес. Звісно, з політичним підтекстом.
