Акція протесту, яка пройшла 20 березня біля стін офісу президента, може претендувати на роль лакмусового папірця суспільних настроїв в Україні. Вона, серед іншого, продемонструвала, що криза в нашій державі набирає обертів.
Як відомо, протести бувають різними. В Україні є традиція мирного протесту, яка вигідно відрізняла нашу державу від багатьох європейських сусідів. Але якість роботи судової гілки влади у переважній більшості країн Старого Світу викликає куди менше нарікань, ніж вироки, які виносяться в Україні. Зауважу, що не лише у кримінальних справах.
До речі, якось забулося, що практично два роки тому Зеленський мав наміри переїхати зі своїм офісом до якогось open space. Дуже показово, що 20 березня поліцейські підрозділи зробили все, щоб протестувальники не мали проблем з доступом до будівлі на Банковій. Але свастику на стіні президентського офісу намалювали вже після активної фази протестів, і це виглядає добре розрахованою провокацією. Власне, як і заяви Антона Геращенка (заступника міністра внутрішніх справ) про причетність Петра Порошенка до організації протестів.
Антон Геращенко вже не вперше виступає у ролі рупора Арсена Авакова. Прагнення максимально дискредитувати протест у цьому випадку виглядає головним завданням ветерана міністерської служби. З одного боку, частині суспільства показали «страшних радикалів», «скінхедів та неонацистів», за визначенням поліцейського чиновника. З іншого боку, просування фігури Порошенка має розколоти і без того не надто монолітний протестний рух, якого все ж влада боїться. Боїться, проте намагається красти та брехати, заявивши про збитки у 2 мільйони гривень. Ця сума (суттєві збитки) дозволяє застосовувати більш жорсткі статті покарання для учасників протестів.
Зверніть увагу, що за кілька днів після подій на Банковій Володимир Зеленський так і не з’явився на жодному публічному заході. Уряд публічно (!) засудив учасників протестів, чого не було з 2001 року, коли тодішні лідери країни Леонід Кучма, Віктор Ющенко та Іван Плющ засудили учасників акції «Україна без Кучми». Зауважу, що події 20-річної давнини відзначалися куди більш запеклими сутичкам демонстрантів з правоохоронцями. Фракція «Слуга народу» пропонує скликати позачергове засідання парламенту, хоча 19 березня законодавці пішли на 3-тижневий карантин через посилення пандемії коронавірусу. Національна поліція продовжує висувати звинувачення організаторам протестів, дезінформаційна машина ЗеКоманди продовжує поширювати фантастичні версії.
Ми наче живемо у королівстві кривих дзеркал, де логічні аргументи ігноруються. Зеленський стрімко капсулюється у своєму все ще найвищому серед політиків рейтингу під керівництвом Арсена Авакова та Сергія Льовочкіна (той, як Андрій Портнов та Олег Татаров не потрапили під «найпотужніші санкції РНБО» для поплічників Віктора Януковича). Ви ще не побачили у цих подіях ознак реваншу? Що ж, тоді на нас очікують нові уроки стріт-арту з політичним підтекстом.
