Євген Магда

Публікацій: 144

Путін приватизує Білорусь

Захоплення білоруського опозиціонера Романа Протасевича все більше виглядає елементом геополітичного наступу на Європейський Союз. Задум цього наступу розроблено у Кремлі, а ентузіаст Алєксандр Лукашенка є лише виконавцем.
Затримання Протасевича після примусової посадки літака в Мінську стало спільною операцією спецслужб Росії і Білорусі

Роман Протасевич відомий багатьом активною участю у діяльності телеграм-каналу NEXTA, який був координатором протестів у Білорусі після президентських виборів у серпні 2020 року. Проте ще у вересні минулого року він оголосив про відхід від цієї команди, однак залишився в опозиційному таборі. Його зухвале затримання 23 травня після примусової посадки літака Ryanair у Мінську стало спільною операцією російських та білоруських спецслужб. Припускаю, що у такий спосіб Путін налаштовує Лукашенка на потрібний для діалогу лад напередодні зустрічі, яка відбудеться 28 травня у РФ.

Захопленню Протасевича (спецслужби отримали у своє розпорядження його ноутбук та телефон, тобто щонайменше — базу контактів опозиціонера) передувала квітнева «змова» з метою фізичного знищення Лукашенка. Про масштаб роздмухування цієї новітньої версії «операції «Трест», проведеної радянськими спецслужбами у 20-х роках ХХ століття, свідчить згадка про замах на Лукашенка у президентському посланні Путіна. Той публічно обурився з цього приводу, хоча справа шита білими нитками, а сюжет білоруських пропагандистів про 150 позашляховиків з великокаліберними кулеметами, які мали штурмувати резиденцію Лукашенка, може викликати хіба що посмішку. До речі, варто нагадати, що ще у серпні минулого року білоруське телебачення було окуповане російськими фахівцями з інформаційних операцій.  

Путін вправно підтягує до себе Лукашенка на тлі погіршення відносин Росії з Європейським Союзом. Нагадаю, що міністр закордонних справ Росії Лавров неодноразово звинувачував Європейський Союз у руйнуванні відносин, а тепер ситуація отримала новий поворот. Висловлена Європейською Радою готовність ЄС обмежити авіаперельоти з Білоруссю, відмову від надання їй фінансової допомоги Кремль прогнозовано використає у власних інтересах. Ще один партнер Лукашенка – Китай – навряд чи стане активно втручатися.

Стає все більш очевидним, що у своєму протистоянні з Заходом Росія поспішає обрости сателітами для зростання власної значущості та розширення поля для маневру. І якщо самопроголошені ДНР та ЛНР, як і Південна Осетія та Абхазія, мають помітні проблеми у плані легітимності та не спроможні на більше за роль маріонеток, то з Білоруссю ситуація інша. Вона, до речі, є однією з держав-засновниць ООН. І Кремлю Білорусь потрібна саме зараз як форпост власного впливу проти ЄС та НАТО.

Україні в цій ситуації доведеться не лише пригадати про 1000-кілометровий кордон з Білоруссю, але і діяти разом з Польщею та країнами Балтії. Підписану у Варшаві 3 травня президентами цих країн декларацію про спільний поступ та солідарність необхідно буде наповнювати конкретними діями у сфері безпеки та протидії гібридному впливу Росії.