Євген Магда

Публікацій: 144

Євроатлантичний статус кво

Саміт НАТО підтвердив, що Україна має можливість стати членом Альянсу, виконавши План дій для досягнення членства (ПДЧ). Щоправда, сам ПДЧ Україні та Грузії у Брюсселі не надали.

Саміт Північноатлантичного альянсу викликав підвищений інтерес, адже його лідери зустрілися особисто після доволі тривалої паузи. НАТО визначає Китай як загрозу своїй безпеці, приділяє чимало уваги загрозам з боку Росії (і обіцянка ПДЧ для країн-аспірантів — це теж елемент реагування), проте наголошує, що не прагне конфронтації з РФ. Альянс має наміри збільшити витрати на оборону, проте не розміщуватиме нові наземні ядерні ракети у Європі.

Що це означає для України? Вперше з 2008 року прозвучав алгоритм майбутнього вступу України до Альянсу. Проте не варто вважати цей крок наслідком монологів на підвищених тонах, ініційованих Володимиром Зеленським та іншими представниками української влади. Президент під час спілкування з представниками міжнародних інформаційних агенцій заявив, що хотів би почути від Джозефа Байдена чітке «так» або «ні» щодо перспектив вступу України до Альянсу. Нагадаю, що у лютому 2021 року Зеленський вже питав свого американського колегу, чому Україна досі не в НАТО.

Показово, що після саміту Альянсу Джозеф Байден відповів Зеленському, наголосивши, що російська агресія проти України не є перепоною для вступу до НАТО для України. Проте наголосив, що саме викорінення корупції та виконання інших критеріїв необхідні, щоб країни НАТО всерйоз поставилися до цього прагнення України. У перекладі з дипломатичної мови (хоча Байден відповів достатньо прямо) це означає, що імітації бурхливої діяльності на євроатлантичному напрямі буде замало, потрібні практичні дії протягом не тижня або місяця, а кількох років. Хочеться сподіватися, що Байдена почули у Києві.