Підводити підсумки роботи уряду — звична справа, і Микола Азаров зробив це, як кажуть, у своєму репертуарі. Прем’єр був доволі переконливим, похвалився економією при оплаті за спожитий у лютому російський газ та розповів про прагнення України отримати статус спостерігача у Митному союзі, про яке за пару днів зневажливо відгукнувся його російський колега Дмитро Медвєдєв. Проте, здивувало мене не це.
Не встигла закінчитися прес-конференція Миколи Яновича, як свою зустріч з пресою розпочав його перший заступник. Подібний дуплет (швидше навіть — тандем) у виконавчій владі України сформовано вперше. Був Євген Марчук, звільнений з посади голови уряду з формулюванням «за створення власного політичного іміджу»; був Валерій Пустовойтенко у якості міністра Кабінету Міністрів, який спостерігав за Павлом Лазаренком, але подібного дуету у новітній історії України ще не було. Пана Арбузова не бентежить ані той факт, що з ним сьогодні більше пов’язують недолугі ініціативи, ніж реальні дії, ані його надто стрімке зростання у ієрархії державної влади. Сергій Геннадійович вирішив показати, що спроможний вигулькнути з-за прем’єрського плеча, немов чортеня з табакерки.
Успіхи Сергія Арбузова у складі Кабінету Міністрів викликають обґрунтовані сумніви. Молодий урядовець, схоже, всі сили вклав у формування власного державницького іміджу, раз по раз даруючи змогу громадянам спостерігати свій глянцевий образ із сіті-лайтів у столиці та обласних центрах. Вирішивши проблему власної впізнаваності, прудкий урядовець за 100 днів перебування на посаді запам’ятався хіба що ініціативою про створення фінансової поліції, причетність до якої віднедавна запекло заперечував.
У цій ситуації головною інтригою є поведінка Миколи Азарова. Ветеран-довгожитель у прем’єрському кріслі, відсутність у якого політичних амбіцій була кращою гарантією тривалого перебування на посаді, зіткнувся з прямою та ясною загрозою продовженню власної кар’єри. Нарощування апаратного впливу Арбузова свідчить, що Миколі Яновичу варто готуватися до виходу на пенсію. Звісно, після того, як він збере на себе максимум критичного навантаження, відкривши шлях повноважному представникові головної сім’ї нашої держави.
