Спроба оцінити наслідки замаху на відставку уряду Миколи Азарова через аналіз наслідків голосування Верховної Ради, яке дозволило Кабінету Міністрів безболісно працювати далі.
Микола Азаров продовжить працювати на своїй посаді, визначаючи нові параметри рекордного перебування в якості голови уряду. Миколі Яновичу не довелося йти на кадрові жертви, а підкилимні домовленості навряд чи потребували від нього чогось надзвичайного. Складається враження, ніби опозиція ініціювала відставку Кабінету Міністрів завчасно, щоб подарувати урядові можливість працювати ще півроку без зайвого головного болю. Тепер Азаров може спокійно виконувати доручення Януковича про підготовку до перегляду положень бюджету-2013, з врахуванням «окремих побажань» представників депутатського корпусу.
Сергій Арбузов – куратор зв’язків з парламентом, фігура замовчування в примітивній інтризі навколо можливої відставки уряду. Сергій Геннадійович стверджує, що прагне набути професійних навичок на посаді першого віце-прем’єра якомога швидше, і без зайвих сентиментів дихає в спину Миколі Азарову. Якби парламент «сплів личаки» уряду, це було б на руку Арбузову, амбітному спадкоємцю прем’єрської слави. Серед недоліків Арбузова – не стільки молодий як для українського урядовця вік, скільки відсутність досвіду пережитих поразок, який мають більшість серйозних гравців українського політичного поля. Звідси ейфорія стосовно власних можливостей та негативне сприйняття не лише опозиціонерами, а й представниками партії влади.
Петро Симоненко переживає другу політичну молодість. Ще б пак – комуністи знову виявилися потрібними владі, без них складно ухвалювати рішення у сесійному залі парламенту. Влада не надто поспішає враховувати кадрові забаганки КПУ на другорядні на перший погляд посади у системі виконавчій владі, проте дозволяє підбирати крихти з панського столу. Симоненко використовує ситуацію для демонстрації керованої опозиційності: фракція дала 21 голос за відставку уряду, яку Петро Миколайович офіційно пообіцяв підтримати. Його партайгеноссе можуть бути задоволеними: участь КПУ у висловленні недовіри Кабміну зафіксована документально.
Віталій Кличко опинився у політичному нокдауні. Без зрозумілої аргументації лідер «УДАРу» наполягав на перенесенні голосування за відставку уряду з п’ятниці, 19 квітня, на середу, 17-е. Стверджував, що Кабінет Міністрів не повинен пропрацювати зайвого дня, а всі урядовці повинні понести відповідальність. Риторичні вправи Віталія Володимировича не знайшли підтвердження у його діях: під час голосування за недовіру Кабінету Міністрів його та ще шістьох «ударників» не виявилося на робочих місцях. Притомного пояснення власної відсутності Кличко допоки не надав. Злі язики говорять, що для нього важливішою за звільнення Азарова цього разу виявилась підготовка Володимира Кличка до чергового чемпіонського поєдинку.
Арсеній Яценюк перебуває у стані кризи на посаді виконавчого директора фракції «Батьківщина». Цей статус стає всі більш очевидним для багатьох експертів та парламентаріїв. І справа не лише в тому, що серед сімох «сердечників», які не проголосували за відставку Азарова, більшість складають висуванці «Фронту змін». У Яценюка слова все частіше розходяться зі справами, а затіяна авантюра зі звільнення уряду виявилася погано підготовленою. Складається враження, ніби Арсеній Петрович намагається за рахунок консолідації соратників для боротьби заглушити проблеми у роботі фракції та партії «Батьківщина», яку б хотів взяти під свій контроль.
Олег Тягнибок отримав від голосування за відставку уряду найбільші дивіденди. Всі члени фракції ВО «Свобода» висловилися за звільнення уряду, і це стане вагомим аргументом для виборців упродовж тритижневої паузи у роботі Верховної Ради. Тягнибок не поспішає з втіленням в життя гасла «Свобода» прийде – порядок наведе», даючи змогу своїм партнерам по опозиції зібрати урожай помилок.
