Події навколо опозиційного, часом надто суб’єктивного, але з власною позицією каналу привернули увагу багатьох мислячих людей. Є такі, що переживають, є й такі, що зловтішаються. Поки ситуація навколо каналу в розвитку, але окремі нюанси можна відзначити вже сьогодні.
ТВі працюватиме. Це очевидно хоча б із того, з якою наполегливістю новий менеджмент (ще вчора — співробітники нинішніх страйкарів) намагається запустити мовлення попри страйк зі зрозумілими вимогами значної частини журналістів та технічних працівників. І це при тому, що канал переживає серйозні проблеми з поширенням власного сигналу. Тому причини ентузіазму ТВі-керівників не мають під собою комерційного підґрунтя, якщо не вважати таким прагнення до власного матеріального добробуту.
ТВі не буде таким, як раніше. З огляду на зазначені вище технічні проблеми, головним надбанням каналу був його колектив. Так, ситуація розділила його непропорційно, але далі різноманітних ліній поділу може бути багато. Ті, хто пам’ятають крах російського каналу НТВ часів раннього Володимира Путіна, розуміють, що професіоналам потрібен простір для власної самореалізації, яким для телевізійників є сюжети та програми. Не хочеться бути скептиком, але ТВі навряд чи перетвориться на «останню барикаду» у боротьбі за свободу слова, попри те, що про її значення багато говорять і Кагаловський, й Альтман.
ТВі не буде схожим на інші українські телевізійні канали. Можливо, він стане каналом телевізійних розслідувань на задану тему, можливо, поступово пройде крізь зміни редакційної політики, яку тепер, очевидно, буде спрямовувати «метр» Княжицький (про нього — трохи нижче). Навряд чи канал залишиться опозиційним «герольдом» — не для того цю «квіточку» брутально передали від одного власника до іншого. Та й бути «інструментом тонкого налаштування», за яким стоять представники влади, — це також не для ТВі. З тієї простої причини, що у нинішній системі влади практично немає людей, спроможних працювати філігранно.
ТВі став лакмусовим папірцем для опозиції. Заява трьох лідерів щодо долі телеканалу, на якому противники Віктора Януковича завжди отримували карт-бланш, схоже, написана Миколою Княжицьким. Цей вправний ТБ-менеджер виявився напрочуд прудкою людиною, яка бере безпосередню участь у подіях на каналі. За офіційною версією — на правах колишнього генерального директора і нинішнього парламентарія, який бореться за справедливість. Ну, що ще можна робити у списках «Батьківщини», чи не так? За неофіційними — Микола Леонідович намагається зіграти власну гру, з ритуальним танком навколо телеканалу. При цьому опозиції доведеться до нього ставитися за «принципом Рузвельта»: славетний американський президент казав про Анастасіо Сомосу, диктатора Нікарагуа, «Це мерзотник, але він — наш мерзотник».
ТВі та події навколо нього переконали навіть скептиків, що президентська кампанія в Україні розпочалася завчасно. Мабуть, ніколи «великі перегони» (не плутайте з програмою на «1+1») не починалися настільки завчасно. Причина проста — ставки дуже високі, і доля маленького телевізійного каналу з цікавим колективом може бути використана одразу кількома кандидатськими командами.
